$20,000 було вручено у якості двох спеціальних премій художниці Габріель Голаят (ПАР) та групі Cooking Sections (Велика Британія).

Переможці конкурсу були обрані Міжнародним журі, до складу якого увійшли: Хор Аль-Касімі, президент фонду Sharjah Art Foundation та Міжнародної асоціації бієнале; Пабло Леон де ла Барра, куратор, Латинська Америка, Музей та Фонд Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк; Бйорн Гельдхоф, арт-директор PinchukArtCentre, Київ; Тім Марлоу, арт–директор Королівської академії мистецтв, Лондон; та Габі Нгкобо, куратор 10-ї Берлінської бієнале.

Говорячи про 10-ту річницю від заснування премії, Бйорн Гельхоф, арт-директор PinchukArtCentre, відзначив: «Це чудове відчуття – бути частиною премії, яка підтримує актуальних, динамічних, обдарованих молодих художників. По-справжньому міжнародний рівень цієї премії дозволяє творчим голосам із усього світу бути почутими. Якнайкращим чином для цьогорічного конкурсу Future Generation Art Prize, який відзначає тепер свою десяту річницю, представлені на ньому роботи досліджують «археологію майбутнього», ставлячи запитання про можливості завтрашнього дня. Всі художники, представлені у цьогорічній виставці, продемонстрували беззаперечну якість художньої прозорливості, і тому приймати рішення щодо того, хто стане головним переможцем, було надзвичайно складно».

Коментуючи перемогу Емілії Шкарнуліте у конкурсі Future Generation Art Prize 2019, журі зазначило: «Робота Емілії Шкарнуліте «t1⁄2» є послідовно і впевнено поданим результатом глибокого та масштабного дослідження. Журі було загіпнотизоване її масштабом, ритмом і темпом, у поєднанні зі здатністю компактно й точно працювати з великими проміжками людського часу. Те, як вона використовує такий медіум як відео, переростає у багатодисциплінарний досвід, у якому відбувається зіткнення з багатьма важливими питаннями, що постають сьогодні перед людством і часто залишаються непроговореними. Не вдаючись до зайвої дидактики чи проповідування, ця робота зберігає свою необмеженість у часі та поетичність, і водночас піднімає фундаментальні питання про те, звідки ми походимо, хто ми є і куди ми можемо прийти».

Коментуючи вручення Габріель Голаят спеціальної премії, журі зазначило: «Журі у захваті від підходу, знайденого до такої складної й важливої теми у чутливий, зворушливий і водночас пронизливий спосіб у роботі «Ця пісня – для…». Вона безпосередньо та емоційно звертається до глядача, і одночасно створює сильне відчуття дискомфорту. Проте вона залишає місце для особистих роздумів і зберігає повагу до представлених 6 особистих історій».

Коментуючи вручення Cooking Sections спеціальної премії, журі зазначило: «Журі висловлює глибоку повагу до художньої практики, що зачіпає серйозні питання, до яких наші майстри політики не відчувають ані найменшого апетиту. Через свою роботу «CLIMAVORE: За право землі не бути виснаженою» Cooking Sections роблять пропозиції для побудови кращого майбутнього й успішно залучають до цієї теми більш широку аудиторію».

Всі художники-номінанти премії візьмуть участь у груповій виставці «Future Generation Art Prize 2019 @ Venice», організованій PinchukArtCentre в якості офіційної події в рамках паралельної програми 58-ї Міжнародної виставки мистецтв у Palazzo Ca’ Tron. В якості володарки головної премії Future Generation Art Prize 2019, Емілія Шкарнуліте представить свою персональну виставку в PinchukArtCentre у Києві в 2020 році.

Виставка 21 номінанта на Премію Future Generation Art Prize 2019 триватиме до 7 квітня 2019 року. Її кураторами виступили Бйорн Гельдхоф, арт-директор PinchukArtCentre, та Тетяна Кочубінська, кураторка Дослідницької платформи PinchukArtCentre. У виставці представлені роботи таких художників та колективів: Моніра Аль Кадірі (Кувейт), Ю Аракі (Японія), Коракріт Арунанондчаі (Таїланд), Медісон Байкрофт (Австралія), Каспер Босманс (Бельгія), Габріель Ґолаят (ПАР), Родріго Ернандес (Мексика), Анна Звягінцева (Україна), Елі Лундгаард (Норвегія), Таус Махачева (Росія), Тойін Оджі Одутола (Нігерія), Сондра Перрі (США), Гала Поррас-Кім (Колумбія), Якоб Стеенсен (Данія), Деніел Тернер (США), Лаура Уертас Міллан (Колумбія), Алія Фарід (Кувейт), Емілія Шкарнуліте (Литва), Маргеріт Юмо (Франція) та групи художників Базель Аббас і Руанн Абу-Раме та Cooking Sections.

Анна Звягінцева увійшла до числа номінантів як володарка головної Премії PinchukArtCentre 2018 – загальнонаціонального конкурсу в галузі сучасного мистецтва для молодих українських художників віком до 35 років. Усі інші художники були відібрані міжнародною відбірковою комісією, до складу якої увійшли: Жюлі Букобза, директор резидентської програми Luma Arles та резиденції 89plus в Лабораторії Культурного інституту Google (Париж); Наталія Валенсія Араньо, асоційований куратор Estancia Femsa Casa Barragán (Мехіко); Тетяна Кочубінська, куратор Дослідницької платформи PinchukArtCentre (Київ); Тумело Мосака, старший куратор ярмарку мистецтв Investec Cape Town Art Fair (Кейптаун); Зейнеп Оз, куратор Турецького павільйону на Бієнале у Венеції 2019 (Стамбул) та Ричард Райлі, незалежний куратор та керівник Центру Gilbert & George (Лондон).

20 номінантів створять нові роботи для виставки в PinchukArtCentre, яка відбудеться в 2020 році. На церемонії нагородження в березні члени міжнародного журі визначать володаря головної премії розміром 250 000 гривень та двох спеціальних премій – по 60 000 гривень кожна. Крім того, переможці зможуть пройти стажування в майстернях провідних художників світу. Володаря призу громадськості в розмірі 25 000 гривень буде визначено голосуванням відвідувачів виставки номінантів Премії. 

Переможець Премії PinchukArtCentre автоматично стає номінантом Премії Future Generation Art Prize 2021 – міжнародної арт-премії для молодих художників.

Бйорн Гельдхоф, арт-директор PinchukArtCentre: «Запуск Премії PinchukArtCentre – це завжди особливий момент для нас, оскільки він дає нам можливість побачити нові обличчя, які виходять на арт-сцену в Україні. Разом зі змінами, що відбуваються в країні, можна помітити, як кардинально – у найпозитивнішому сенсі цього слова – міняється арт-сцена. Я переконаний, що цей рік стане роком сюрпризів, а Україна та світ познайомляться з новими митцями».   

Вже понад 10 років премія PinchukArtCentre надає підтримку молодому поколінню українських художників, відкриваючи нові імена та представляючи їх українському суспільству та міжнародній спільноті. Розширення можливостей молодого покоління художників, надання їм платформи та створення міжнародного хабу сучасного мистецтва у Києві є головними завданнями PinchukArtCentre. 

20 номінантів на здобуття Премії будуть визначені відбірковою комісією у червні 2019 року. До складу відбіркової комісії 2020 року увійшли: Костянтин Дорошенко, арт-критик, куратор, історик, публіцист; Сергій Канцедал, керівник виставкового простору Barriera, співкуратор OGR YOU (Young Adults) CLUB & TALKS, OGR Officine Grandi Riparazioni, Турін, Італія; Тетяна Кочубінська, кураторка Дослідницької платформи PinchukArtCentre; Лада Наконечна, художниця, учасниця групи Р.Е.П., співзасновниця Метод Фонду та співредакторка PROSTORY; Олег Сусленко, художник, викладач кафедри графічного дизайну Львівської національної академії мистецтв, куратор кафедральної експериментальної платформи сучасного мистецтва «Галерея ЦЕ».

Премія PinchukArtCentre – це премія, започаткована у 2008 році, що присуджується українським художникам у віці до 35 років кожні два роки. Заснована Фондом Віктора Пінчука, вона має на меті формування, надання підтримки та розвиток нового покоління молодих українських художників.  

До участі в конкурсі запрошуються художники чи мистецькі групи, громадяни України, що працюють з будь-якими жанрами сучасного мистецтва. Один художник (або група) може подати на конкурс від 3 до 7 робіт. Заявки на участь подаються відповідно до регламенту Премії PinchukArtCentre. 

Виставка представить нові і недавно створені роботи, що розкривають дві основні теми. Перша присвячена «археології майбутнього», в якій минуле і сьогодення розглядаються крізь призму завтрашнього дня. Звертаючись до нових технологій, художники піднімають питання про можливість інтерпретації знань у сучасному світі.

Друга тема пов'язана з дослідженням особистості. Виходячи з індивідуальних соціокультурних цінностей і традицій, художники розмірковують про розбіжності між цими традиціями і реаліями глобалізованого світу, що постійно змінюються.

Художники-номінанти на премію: Моніра Аль Кадірі (35 – Кувейт), Ю Аракі (33 – Японія), Коракріт Арунанондчаі (31 – Таїланд), Медісон Байкрофт (31 – Австралія), Каспер Босманс (28 – Бельгія), Габріель Ґолаят (34 – ПАР), Родріго Ернандес (34 – Мексика), Анна Звягінцева (32 – Україна), Елі Лундгаард (28 – Норвегія), Таус Махачева (35 – Росія), Тойін Оджі Одутола (33 - Нігерія), Сондра Перрі (31 –США), Гала Поррас-Кім (33 – Колумбія), Якоб Стеенсен (31 – Данія), Деніел Тернер (35 – США), Лаура Уертас Міллан (35 – Колумбія), Алія Фарід (33 – Кувейт), Емілія Шкарнуліте (31 – Литва), Маргеріт Юмо (31 – Франція) та групи художників Базель Аббас і Руанн Абу-Раме та Cooking Sections.

Бйорн Гельдхоф, арт-директор PinchukArtCentre: «Завдяки по-справжньому глобальному та демократичному формату премія ось вже 10 років надає можливість розвиватися художникам із усього світу, а також користується дедалі більшою підтримкою з боку інституцій та художніх спільнот. Її унікальна концепція гарантує, що кожний новий конкурс представляє свіжий погляд на «майбутнє покоління художників», і ми пишаємося, що ці прогресивні художники працюють над тим, щоб кинути виклик нашому погляду на світ, пропонуючи при цьому нові моделі для майбутнього».

Куратори виставки: Бйорн Гельдхоф, арт-директор PinchukArtCentre, та Тетяна Кочубінська, кураторка Дослідницької платформи PinchukArtCentre.

Українська художниця Анна Звягінцева увійшла до числа номінантів як володарка головної Премії PinchukArtCentre 2019 – загальнонаціонального конкурсу в галузі сучасного мистецтва для молодих українських художників віком до 35 років.

20 номінантів на Премію були обрані міжнародною відбірковою комісією, до складу якої увійшли: Жюлі Букобза, директор резидентської програми Luma Arles та резиденції 89plus в Лабораторії Культурного інституту Google (Париж); Наталія Валенсія Араньо, асоційований куратор Estancia Femsa Casa Barragán (Мехіко); Тетяна Кочубінська, куратор Дослідницької платформи PinchukArtCentre (Київ); Тумело Мосака, старший куратор ярмарку мистецтв Investec Cape Town Art Fair (Кейптаун); Зейнеп Оз, куратор Турецького павільйону на Бієнале у Венеції 2019 (Стамбул) та Ричард Райлі, незалежний куратор та керівник Центру Gilbert & George (Лондон).

Відбіркова комісія була призначена членами міжнародного журі, до складу якого увійшли: Хор Аль-Касімі, президент фонду Sharjah Art Foundation та Міжнародної асоціації бієнале; Пабло Леон де ла Барра, куратор, Латинська Америка, Музей та Фонд Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк; Бйорн Гельдхоф, арт-директор PinchukArtCentre, Київ; Тім Марлоу, арт–директор Королівської академії мистецтв, Лондон; Крістін Масель, головний куратор Центру Помпіду, Париж, куратор Венеційської бієнале 2017; Хелен Моулсворт, письменниця та Габі Нгкобо, куратор 10-ї Берлінської бієнале.

Міжнародне журі визначить володарів головної та спеціальних премій на зустрічі в Києві під час виставки номінантів Future Generation Art Prize в PinchukArtCentre. Вони вручать премії на церемонії нагородження 22 березня 2019 року.

Future Generation Art Prize – це міжнародна премія в галузі сучасного мистецтва, що присуджується кожні два роки і відкрита для участі художників віком до 35 років, які працюють з будь-якими медіа в будь-якій країні світу. Художники-номінанти створять нові роботи, які виставлятимуться у PinchukArtCentre у Києві та в рамках 58-ї Міжнародної виставки мистецтв у Венеції – La Biennale di Venezia.

Володар головної премії отримує $ 100 000, з них $ 60 000 в якості грошової винагороди та $40 000 як інвестицію в його художню практику. Також присуджуються спеціальні премії на загальну суму $ 20 000, яка може бути розділена на розсуд журі між декількома художниками – до 5 осіб – для підтримки проектів, що розвивають їх художню практику. 

Роботи Жанни Кадирової досліджують моделі спільного життя, де ми прагнемо приватного простору у міському середовищі. Творчість Лесі Хоменко звертає увагу на повсякденне життя (значною мірою як і у Кадирової), проте матеріал, що використовується – сатиноване скло – підкреслює складнощі, що супроводжують необхідність розділити досвід з іншими. Роботи Дмитра Старусєва – це масштабні фотополотна, які є водночас і продуктом використання технологій на межі можливостей аналогової ручної фотографії, й абстрактною композицією, яка показує Україну як роздоріжжя й кордон між різними світами та реальностями.

Український дім працює в Давосі з 21 по 25 січня 2019 року. Його організаторами виступають Фонд Віктора Пінчука, Western NIS Enterprise Fund (WNISEF), компанія Horizon Capital та Українська асоціація венчурного та приватного капіталу (UVCA).

24 січня 2019 року Фонд Віктора Пінчука та міжнародна інвестиційно-консалтингова група EastOne проведуть щорічний Український сніданок у Давосі – традиційний захід, який вони 15 рік поспіль організовують з нагоди Щорічної зустрічі Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ).

Адреса Українського дому в Давосі:

Promenade 62, Davos, Switzerland

Офіційний сайт: ukrainehousedavos.com

Ксенія Малих, керівниця дослідницького департаменту PinchukArtCentre, відповідальна за «Кураторську платформу»: «Ми організували «Кураторську платформу» для підготовки нового покоління кураторів. Після трьох місяців навчання молоді куратори створили свою першу виставку, що пропонує свіжий і нетрадиційний погляд на українську сучасну арт-сцену. Вона пов’язана з нашою практикою запрошення зовнішніх експертів для реалізації виставок, присвячених українському мистецтву, в рамках «Дослідницької платформи» PinchukArtCentre».

Виставка досліджує, що сьогодні означає «бути cool» (пер. «класний, класна»). У пошуку відповіді на це запитання виставка порівнює популярні кліше та вивчає відчайдушні спроби відповідати їм. Таким чином куратори і художники намагаються ідентифікувати шаблони нашої поведінки та причини, з яких ми їм слідуємо.

Учасниці та учасники виставки: Анна Бекерська, Катерина Берлова, Ксенія Гнилицька, Добриня Іванов, Ірина Кудря, Катя Лібкінд, Богдан Мороз, Станіслав Туріна-Жалок-Хитер-Безсовісний-Пійманий(?)-Раб Божий та Студія 12345678910.

«Кураторська платформа» PinchukArtCentre – це навчальна платформа для молодих кураторів, що має за основу високу інституційну компетенцію та досвід команди спеціалістів і пропонує доступ до провідної практики та знань. «Кураторська платформа», поряд з преміями для молодих художників, є постійною інвестицією арт-центру в майбутнє покоління фахівців у сфері мистецтва. 

Назва виставки відсилає до хрестоматійного есе Вірджинії Вулф «Своя кімната» (1929), у якому письменниця підважила стереотипне уявлення про позицію і місце жінки-художниці в «чоловічому» світі. Апелюючи до цієї назви, виставка пропонує задуматися, що є «простором» жінки в сучасному українському суспільстві. Проект не дає чітких означень, яким має бути цей простір, радше ставить питання, що є зоною комфорту, свободи, місцем для висловлювання тощо. 

Учасники виставки: Євгенія Бєлорусець, Яна Бистрова, Катерина Білокур, Катерина Єрмолаєва, Маргарита Жаркова, Анна Звягінцева, Семен Йоффе, Жанна Кадирова, Оксана Казьміна, Алевтина Кахідзе, Аліна Клейтман, Аліна Копиця, Оксана Павленко, Марія Примаченко, Поліна Райко, Влада Ралко, Марина Скугарєва, Ганна Собачко-Шостак, Микола Трох, Олександр Чекменьов, Оксана Чепелик та Анна Щербина.

Ця виставка – спроба показати специфіку українського художнього контексту, який, успадкувавши суттєві протиріччя радянського досвіду, водночас дещо штучно намагається вписатися в уже наявні західноєвропейські наративи. 

Умовно виставка складається з трьох розділів, у яких по-різному трактується ідея простору як вимушеного/прихованого, політичного/маніфестаційного, тілесного/чуттєвого. «Простори» конструюються навколо діалогів між творами сучасних художників і художниць та історичними феноменами, як-от агітаційний плакат 1920–1930-х років, радянське монументальне мистецтво, так звана «народна творчість» тощо. Уперше в рамках дослідницької виставки PinchukArtCentre запросив до участі художників і художниць, які створили нові роботи, щоб висловитися і переосмислити порушені питання. 

Кураторки виставки – Тетяна Кочубінська та Тетяна Жмурко.

Виставка стала можливою завдяки співпраці з Національним художнім музеєм України, Національним музеєм українського народного декоративного мистецтва, Національною бібліотекою України ім. В. І. Вернадського, Благодійним фондом імені Поліни Райко.

Технічний партнер виставки: Front Pictures. 

Future Generation Art Prize – це міжнародна премія в галузі сучасного мистецтва, що присуджується кожні два роки і відкрита для участі художників віком до 35 років, які працюють з будь-якими медіа в будь-якій країні світу. Художники-номінанти створять нові роботи, які виставлятимуться у PinchukArtCentre у Києві та в рамках 58-ї Міжнародної виставки мистецтв у Венеції – La Biennale di Venezia.  

Володар головної премії отримує $ 100 000, з них $ 60 000 в якості грошової винагороди та $40 000 як інвестицію в його художню практику. Також присуджуються спеціальні премії на загальну суму $ 20 000, яка може бути розділена на розсуд журі між декількома художниками – до 5 осіб – для підтримки проектів, що розвивають їх художню практику. 

До шорт-листу художників увійшли: Алія Фарід (33 – Кувейт), Моніра Аль Кадірі (35 – Сенегал), Йю Аракі (33 – Японія), Коракріт Арунанондчаі (31 – Таїланд), Медісон Байкрофт (31 – Австралія), Каспер Босманс (28 – Бельгія), Габріель Голайат (34 – ПАР), Родріго Ернандес (34 – Мексика), Анна Звягінцева (32 – Україна), Елі Лундгаард (28 – Швеція), Таус Махачева (35 – Росія), Тойін Оджі Одутола (33 - Нігерія), Сондра Перрі  (31 –  США), Гала Поррас-Кім (33 – Колумбія), Емілія Скарнуліте (31 – Литва), Якоб Стеенсен (31 – Данія), Деніел Тернер (35 – США), Лаура Уертас Міллан (35 – Колумбія), Маргеріт Юмо (31 – Франція) та групи художників Базель Аббас і Руанн Абу-Раме та Cooking Sections.

Анна Звягінцева увійшла до числа номінантів як володарка головної Премії PinchukArtCentre 2017 – загальнонаціонального конкурсу в галузі сучасного мистецтва для молодих українських художників віком до 35 років. 

20 номінантів на Премію були обрані міжнародною відбірковою комісією, до складу якої увійшли: Жюлі Букобза, директор резидентської програми Luma Arles та резиденції 89plus в Лабораторії Культурного інституту Google (Париж); Наталія Валенсія Араньо, асоційований куратор Estancia Femsa Casa Barragán (Мехіко); Тетяна Кочубінська, куратор Дослідницької платформи PinchukArtCentre (Київ); Тумело Мосака, старший куратор ярмарку мистецтв Investec Cape Town Art Fair (Кейптаун); Зейнеп Оз, куратор Турецького павільйону на Бієнале у Венеції 2019 (Стамбул) та Ричард Райлі, незалежний куратор та керівник Центру Gilbert & George (Лондон). 

Відбіркова комісія була призначена членами міжнародного журі, до складу якого увійшли: Хор Аль-Касімі, президент  фонду Sharjah Art Foundation та Міжнародної асоціації бієнале;  Пабло Леон де ла Барра, куратор, Латинська Америка, Музей та Фонд Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк; Бйорн Гельдхоф, арт-директор PinchukArtCentre, Київ; Тім Марлоу, арт–директор Королівської академії мистецтв, Лондон; Крістін Масель, головний куратор Центру Помпіду, Париж, куратор Венеційської бієнале 2017; Хелен Моулсворт, письменниця та Габі Нгкобо, куратор 10-ї Берлінської бієнале.

Серед номінантів журі визначить володарів головної премії та спеціальних премій протягом дії виставки Future Generation Art Prize у PinchukArtCentre у Києві. Премії будуть вручені під час церемонії нагородження у березні 2019 року. 

Ялтинська Європейська Стратегія (YES) та PinchukArtCentre в рамках 15-ї Щорічної зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії (YES) на тему «Майбутнє покоління всього» представляють роботи провідних художників сучасності, серед яких Андреас Гурскі, Марк Квінн, Мартін Кобе, Ракель Коган, Джефф Кунс, Маріко Морі, Такаші Муракамі та Василь Цаголов. Їхні твори підтримують дискусію про те, що чекає на нас попереду, та демонструють уявний погляд художників на майбутнє.

Вчора, під час вітального прийому 15-ї Щорічної зустрічі YES Віктор Пінчук, засновник та член Наглядової ради YES, презентував роботу Маріко Морі «Wave UFO», як символ майбутнього. Вона демонструє світ, зв'язки у якому сягають далеко за його осяжні межі, та людей, пов'язаних один з одним. У своїй роботі Морі заглядає у всесвіт людської духовності. Сама робота UFO – це інтерактивна інсталяція НЛО, яка вміщує до трьох осіб. Ці особи чують звуки і бачать образи, які є візуалізацією їх мозкової активності, що зчитується і аналізується під час їх перебування всередині НЛО.

Вперше головний візуальний елемент обідньої конференційної зали YES виконано у співпраці з митцем. Фрагмент масштабної картини датсько-ісландського художника Олафура Еліасона «Коли б не з’явилася веселка» - це нагадування про повний спектр можливостей, які пропонує майбутнє. Ідея веселки символізує надію і вмикає уяву, наділяючи нас здатністю бачити за межами очевидного і безпосереднього. Це яскравий прояв різноманітності та творення, прославлення того, що ще має відбутися – майбутнього покоління всього.

В рамках ексклюзивної співпраці з 15-ю Щорічною зустріччю YESхудожник Такаші Муракамі створив нову картину «Україна: війна і мир» (ウクライナ：戦争と平和) – диптих, на якому зображені квіти і черепи на тлі українського прапора. Одне з полотен з черепами зображує ціну, яку Україна платить за війну, що триває, та незалежність, яку вона здобуває у запеклій боротьбі. Інше полотно, наповнене квітами, зображує надію і світле майбутнє для країни, яка має весь потенціал для процвітання.

Ці унікальні мистецькі колаборації є яскравим проявом 15-річної традиції YES привносити мистецтво в центр контексту політичних дискусій. Активна підтримка одних із найвпливовіших художників світу також є демонстрацією спільного переконання у тому, що мистецтво виступає агентом змін, воно провокує і впливає на дискусію.

Мистецький ландшафт конференції також включає в себе роботи:

Марк Квінн, «Еволюція»

«Еволюція» Марка Куїнна заглядає у проблему нового життя, і через нове життя - у нові можливості, надії і картини майбутнього, які ми поки що не можемо навіть уявити.

Інсталяція, що складається з дев'яти масивних скульптур з мармуру і одного шматка необробленого каменю, демонструє людський ембріон на різних стадіях розвитку. Кожна скульптура відповідає одному місяцю дозрівання плоду.

Джефф Кунс, «Тріснуте яйце»

«Тріснуте яйце» - це монументальне зображення яйця з відбитою верхівкою. Воно зображує народження чогось нового.

В контексті форуму можна уявити собі народження нових ідей, нового життя і нового покоління. Робота говорить про наближення чогось, про що ми поки що можемо лише здогадуватися. Можливо, це і є наступне покоління всього.

Мартін Кобе, «Без назви»

Робота Кобе досліджує те, як нас захоплює віртуальний світ, що зливається з реальністю. Дивлячись на полотно, схоже, ніби ці два світи зіткнулися. Простір, архітектура і час зливаються воєдино, викликаючи відчуття руху і прогресу.

Полотно переносить наш погляд до науково-фантастичного світу, що лежить поруч, і у якому творення і руйнування злилися в безперервному потоці, де старе послідовно замінюється новим.

«Каміоканде», Андреас Гурскі

Робота «Каміоканде» - це знімок, зроблений усередині нейтринної обсерваторії, розташованої в шахті під горою Ікено в Японії. Обсерваторія розташована на глибині 1000 м і призначена для пошуку високоенергетичних нейтрино, що свідчать про розпад протонів, для вивчення сонячних і атмосферних нейтрино і спостереження за спалахами наднових в галактиці Чумацький Шлях. В контексті конференції робота відсилає до наукових досліджень і пошуку нових технологій. Вивчення простору пропонує інше розуміння нашого світу і породжує потенційні нові ідеї, що здатні перевернути той світ, що ми знаємо сьогодні.

«Ле-Ме», Андреас Гурскі

«Ле-Ме» - це зображення фотоенергетичної установки поблизу Марселя, Франція. Завдяки своєму вдалому розташуванню, панелі чудово вписуються у природній ландшафт. Цей знімок дозволяє побачити старий світ на задньому плані, гори - і сучасний світ, установку, на передньому плані.

Як і установка Каміоканде, Ле-Ме обернена до зірок, найпевніше - до сонця, і наповнює сьогоднішній і майбутній світ чистою енергією, при цьому не позбавлений змісту і аспект можливого впливу на навколишнє середовище.

«Oneness», Маріко Морі

«Oneness» розповідає про незахищеність та подолання страху невідомості. Робота є метафорою ставлення суспільства до знедолених і закликає до встановлення контактів і позбавлення від забобонів.

В контексті інших представлених робіт, даний твір переносить нашу увагу догори, у космос. Туди, де ми досліджуємо невідоме, і з почуттям радості та тривожної зацікавленості сприймаємо нові ідеї та реалії.

«Відображення №2», Ракель Коган

Робота Ракель Коган перетворює кожного відвідувача на цифрову фігуру. Коли людина опиняється всередині цієї роботи, побудованої на повному ефекті присутності, здається, що вона опинилась у цифровому просторі і залишила реальний світ. У роботі відображено те, як цифрова реальність набула прав та актуальності реального світу і як її глибокі наслідки вплелися в те, як ми проживаємо наше життя і розвиваємо наші навички. Людська істота поза межами цифрового світу виглядає майбутнім, яке важко уявити.

«Подвійне приземлення» та «Прополка», Василь Цаголов

«Подвійне приземлення» та «Прополка» Цаголова – дві картини з уявним сюжетом про те, як світ відкривається інопланетянам, що висадились на Землю. З великим почуттям гумору та іронією на полотнах показується, як позаземні форми життя переривають і частково переймають сільський уклад життя. Цаголов зображує цілі сцени дивовижною наївності, створюючи в нас відчуття балансу, де існування інопланетян стає природною частиною нашого буття.

Офіційний Twitter 15-ї Щорічної зустрічі YES – @yes_ukraine, хештег #YESUkraine2018

Партнери 15-ї Щорічної зустрічі YES:

• Arawak Energy
• Hillmont Partners
• lifecell
• Western NIS Enterprise Fund (WNISEF)
• Міжнародний фонд «Відродження»

Медіа-партнери 15-ї Щорічної зустрічі YES:

• ICTV
• Liga.net
• The Kyiv Post
• Дзеркало Тижня (DT.UA)
• Європейська правда
• Новое время страны (NV)
• Прямий канал
• Радіо НВ

Програма, що збалансовано поєднує академічний та практичний підхід, передбачає:

• роботу в якості асистента куратора;
• практику під час підготовки виставки «Future Generation Art Prize 2019»;
• семінари з теорії та філософії мистецтва;
• воркшопи з менеджменту проектів, написання кураторських текстів та критики;
• кураторство вашої власної виставки в PinchukArtCentre. 

Курс починається 1 жовтня 2018 року і триватиме до 28 лютого 2019 року. Протягом цього періоду всі відібрані кандидати отримуватимуть місячну стипендію 7000 грн. 

Вимоги до кандидатів:

• прагнення власного професійного розвитку у сфері сучасного мистецтва;
• вік до 35 років включно;
• вільне володіння усною та письмовою англійською;
• володіння гарними комунікаційними та письмовими навичками;
• перевагою є освіта в галузі мистецтва та/або комунікації;
• власний ноутбук.

Всі кандидати мають надіслати мотиваційний лист, а також своє резюме (обидва англійською мовою) на адресу: info@pinchukartcentre.org з темою «Кураторська платформа PinchukArtCentre» 

Дедлайн подачі заявок – 16 вересня 2018 року.

Кураторська платформа PinchukArtCentre – це навчальний центр для молодих кураторів, що має за основу високу інституційну компетенцію та досвід команди фахівців і пропонує доступ до провідної практики та знань. Вперше Кураторська платформа проводилася у 2011 році. Тетяна Кочубинська, яка брала участь у проекті, приєдналась до команди арт-центру як постійний її член у якості Молодшого куратора. Сьогодні вона обіймає позицію Куратора дослідницької платформи PinchukArtCentre.

«Я хочу президента-лесбі» – це фраза, якою відкривається експозиція і одночасно початок вірша «Я хочу президента» Зо Леонард 1992 року. Не зважаючи на те, що він був написаний два десятки років тому поеткою-активісткою феміністичного руху з США, він не втратив своєї актуальності ані для США, ані для України.  

Вірш спонукає до роздумів про нещодавні вибори в різних країнах світу, що змістили баланси впливу, і підводить безпосередньо до майбутніх виборів президента України, які відбудуться 31 березня 2019 року, а також виборів до Верховної ради України 27 жовтня 2019 року. Це провокування одночасно теперішнього, майбутнього і минулого.  

Виставка «І знову демократія?» відштовхується від подвійного запитання: «Чи ми маємо переосмислити демократію? Як скорегувати чи адаптувати цю систему, аби вона вижила перед викликами, що стоять перед нею сьогодні?» або «Чи нам потрібна нова модель? Чи програє демократія? Чи втратила свою життєздатність модель представницької влади і чи не справляється вона зі своїми завданнями?» Виставка не пропонує прямолінійного погляду на всі ці питання, а радше пропонує комплексні рамки з думок, ризиків та мрій, що визначають чи загрожують вони демократичним устроям, якими ми їх знаємо сьогодні. 

Експозиція першого поверху задає історичну і концептуальну канву виставки. Роботи Люка Тюйманса, Зо Леонард, групи Аллора та Кальсаділья та Рейчел Уайтред пропонують вдатись до роздумів про модель представницької демократії: про її пробіли та недоліки, але також про її здатність давати надію та надихати на дух братерства. Цьому протиставлені три малюнки Гошки Мацуги, виконані роботом (всі створені у 2018 році). Це іронічна робота, що натякає на скінченність домінування людини й інтерпретує історію чи передбачає майбутнє на користь можливої появи штучного інтелекту.     

Протягом всієї виставки постійно з’являються нагадування про один з найголовніших викликів, що постають сьогодні перед демократіями: «Як захистити демократію у вигляді відкритого суспільства?». Особливо прямолінійно про це питання йдеться у роботі Франсіса Аліса «Не переходь міст, перш ніж дійдеш до річки» 2008 року. Сьогоднішні рішення політиків про закриття кордонів, розлучення дітей з їх сім’ями під час спроб імміграції чи заборона людям на плавучих засобах пристати до берега загрожують фундаментальному принципу відкритості наших суспільств, а значить, і самій демократії.  

Це зачіпає фундаментальний принцип демократії, що полягає у захисті меншин та забезпеченні їх свобод. Це історичне протистояння, представлене у роботах Мартіна Тейу, який дивиться на це з африканської точки зору, а також у роботі Сондри Перрі, в якій йдеться про боротьбу за права афроамериканців у США.  

З багатьма з цих ризиків та викликів боротись ще важче у світі, де привабливими і успішними видаються популістські підходи та авторитарні моделі управління. Ця думка прослідковується у новій картині Такаші Муракамі та в роботах Мауріціо Кателана. 

Проте скрізь і завжди мистецтво залишається однією з багатьох форм, які дають можливість чинити опір. Мистецтво систематично займає позицію меншини і провокує статус-кво. Як у роботі «Непорушна річка» (2016) Олафура Еліассона, де провокація одночасно спрямована на саму себе, створюючи поліфонію форм, і на стандарти, за якими суспільство і його окремі представники формують судження про власний  спосіб життя, своє майбутнє та оточення.  

Сучасне мистецтво, подібно до добре функціонуючої демократії, створює «відчуття можливостей». Напередодні президентських виборів в Україні саме це відчуття можливостей ми повинні плекати. Цитуючи уривок з вірша художниці Зо Леонард: «… Я хочу президента, що не буде меншим з двох зол…» 

Куратор – Бйорн Гельдхоф, арт-директор PinchukArtCentre.

Цитата Луманна / «Мистецтво демократії», Паскаль Гієлен, стор. 7.

Виставку «Червона книга: радянське мистецтво Львова 80–90-х років» присвячено радянському мистецтву Львова 1980-х й візуальним практикам 1990-х, що тривалий час були ігноровані в інституційному полі та лише частково введені у науковий обіг. 

Станіслав Сілантьєв, один із кураторів виставки: «Внутрішнє протистояння художніх метрополій і груп авторів стимулювали очікувану локалізацію художнього процесу, що доволі швидко трансформувалася у колективну відмову від написання однієї “великої історії” українського сучасного мистецтва».

Цей проект – одне з перших великих досліджень художнього життя Львова 1980–1990-х років. Так, динамічна пізньорадянська культура 1980-х здобула ознаки «антицивілізації», а з другої половини 1990-х роль художника знецінюється до повного розчинення індивідуальності автора у річищах хаосу нових економічних відносин.

На виставці представлені роботи львівських художників 1980–1990-х років, частина з яких після розпаду Радянського Союзу вдалися до внутрішньої екзистенційної або буквальної еміграції. Учасники виставки: Борис Бергер, Стас Горський, Галина Жегульська, Олександр Замковський, Олексій Іутін, Микола Кумановський, Ілля Левін, Ірина Нірод, Ігор Подольчак, Платон Сільвестров, Ростислав Сільвестров, Юрій Соколов, Володимир Сурмач, Броніслав Тутельман, Микола Філатов, Іван Франк, Михайло Французов, Ігор Шульєв, Юрій Щербатенко, Мирослав Ягода, Сергій Якунін, Мирослав Яремак. 

Запрошені куратори виставки – Станіслав Сілантьєв та Галина Хорунжа, засновники кураторського об'єднання «Перший Пролетарський заповідник імені Жана Жореса».

Дизайн експозиції – Олександр Бурлака.

PAC-UA представляє персональну виставку Лесі Хоменко «Перспективна», яка розповідає про перспективні викривлення, які виникають у певній точці спостереження. В даному випадку ця точка – майстерня художниці, яка знаходиться на колишній вулиці Перспективній в Києві, і перенесена до інституції – на територію публічності. 

У цій роботі Хоменко переносить точку спостереження з приватного в публічне (відповідно політичне) поле, з периферії в центр і делегує об'єкту властивості суб'єкта. Продовжуючи осмислювати і відчувати можливості живопису – основного медіума, з яким вона працює протягом всієї своєї практики – Хоменко в цьому проекті привертає увагу до неможливості бачити без спотворень. 

Запрошена кураторка виставки – Ксенія Малих.

PAC-UA – це спеціальна програма, покликана представляти новостворені роботи українських митців в рамках Дослідницької платформи PinchukArtCentre, метою якої є дослідження актуальних мистецьких процесів в країні та підтримка активної та довгострокової співпраці між арт-центром та художниками. З моменту запуску PAC-UA у 2011 році, у цьому просторі були представлені виставки Василя Цаголова, Арсена Савадова, Олександра Ройтбурда, Іллі Чичкана, Миколи Маценка, Павла Макова, Жанни Кадирової, Олексія Салманова, Сергія Браткова, Зінаїди Лихачової, Саші Курмаза та Анни Звягінцевої. 

Леся Хоменко народилась в 1980 році в м. Києві, Україна. В 2004 закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури. З 2004 р. співзасновниця і учасниця групи Р.Е.П., а з 2008 р. – кураторського об’єднання Худрада. Її роботи були показані у персональних і групових виставках, зокрема, в основному проекті першої Київської бієнале сучасного мистецтва Arsenale 2012, в основному проекті київської бієнале 2015 «Київська школа», в Національному художньому музеї України, Київ, MUMOK, Відень, White Box Gallery, Нью-Йорк, галерея Захента, Варшава. В 2005 та 2006 роках була резиденткою Центру сучасного мистецтва при НАУКМА, а в 2008 р. разом з групою Р.Е.П. була на резиденції у LIA (Lepizig International Art program) Ляйпциг, Німеччина. Фіналістка Премії PinchukArtCentre та Future Generation Art Prize (2009, 2011 та 2013) та Премії Казимира Малевича (2012, 2016). Живе і працює в Києві. З 2015 року викладає курс сучасного мистецтва в KAMA (Kyiv Media Art Academy).

Дослідницька платформа була заснована PinchukArtCentre у 2016 році. Це відкрита платформа  для інтелектуальних пошуків, досліджень та дискурсної роботи, метою якої є створення живого архіву українського мистецтва від початку 80-х років до сьогодні. Доступна для всіх, Дослідницька платформа – це передовий проект, метою якого є зберегти, каталогізувати і переосмислити історичну інформацію, яка має вирішальне значення для критичної рефлексії щодо української ідентичності сьогоднішнього і завтрашнього дня. 

Виставкова практика Дослідницької платформи передбачає виставки, засновані на дослідницькій діяльності, а також проект «PAC-UA» – інвестиції у створення нових робіт молодих художників.

Кожен член міжнародного журі призначить одного члена відбіркової комісії, яка розгляне всі заявки і відбере 20 художників у шорт-лист Премії. Міжнародне журі визначить володарів головної та спеціальних премій на зустрічі в Києві під час проведення виставки номінантів Future Generation Art Prize у PinchukArtCentre. Вони вручать премії на церемонії нагородження в березні 2019 року.

Future Generation Art Prize – це міжнародна премія в галузі сучасного мистецтва, яка присуджується раз на два роки. Заснована Фондом Віктора Пінчука в 2009 році, цього року вона відзначає 10-ту річницю з моменту заснування. Всі художники віком до 35 років, які працюють з будь-якими медіа і в будь-якій країні світу, можуть подати заявку на участь у премії. Художникам-номінантам буде запропоновано створити нові роботи, які будуть представлені на виставках у PinchukArtCentre в Києві і на Венеціанській бієнале. 

Володар головної премії отримує $ 100 000, з них $ 60 000 в якості грошової винагороди та $40 000 як інвестицію в його художню практику. Також присуджуються спеціальні премії на загальну суму $ 20 000, яка може бути розділена на розсуд журі між декількома художниками – до 5 осіб – для підтримки проектів, що розвивають їх художню практику. 

Склад журі

Пабло Леон де ла Барра, куратор, Латинська Америка, Музей та Фонд Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк

Пабло Леон де ла Барра був обраний другим куратором ініціативи Guggenheim UBS MAP Global Art Initiative у 2013 році – це програма, спрямована на створення можливостей безпосереднього доступу до сучасного мистецтва та освіти по всьому світі. Він також є засновником кураторського проекту Novo Museo Tropical і виступав куратором першої бієнале Gran Bienal Tropical у Сан-Хуані у 2011 році.

Бйорн Гельдхоф, арт-директор PinchukArtCentre, Київ

Починаючи з 2009 року Бйорн Гельдхоф відповідає за Future Generation Art Prize. Раніше він був арт-директором та директором зі стратегії розвитку центру YARAT у Баку. Гельдхоф був куратором багатьох проектів міжнародного рівня, зокрема: Українського національного павільйону в рамках 56-ї Венеційської бієнале у 2015 році та виставок Future Generation Art Prize у Венеції  у 2011, 2013 та 2017 роках.  

Хелен Моулсворт, письменниця

Раніше Хелен Моулсворт виступала головним куратором Музею сучасного мистецтва (MOCA) в Лос-Анджелесі, а також головним куратором в Інституті сучасного мистецтва (ICA) у Бостоні з 2010 до 2014 року.  

Габі Нгкобо, куратор 10-ї Берлінської бієнале

Габі Нгкобо займається художніми, кураторськими та освітніми проектами в Південній Африці та на міжнародному рівні, і є членом-засновником йоганнесбурзьких колаборативних платформ NGO та Center for Historical Reenactments. Її роботи були опубліковані у різноманітних каталогах, книгах та спеціалізованих виданнях. 

Тім Марлоу, арт–директор Королівської академії мистецтв, Лондон

До призначення Тіма Марлоу арт-директором Королівської академії мистецтв у 2014 році він виступав директором виставок у галереї White Cube, Лондон, з 2003 по 2014 рік. Марлоу був першим редактором журналу Tate, він також автор багатьох книжок та каталогів.

Крістін Масель, головний куратор Центру Помпіду, Париж, куратор Венеційської бієнале 2017

Крістін Масель – арт-критик та мистецтвознавець, що обіймає посаду головного куратора Центру Помпіду з 2000 року. Масель виступала куратором 57-ї Міжнародної виставки мистецтв у Венеції Viva Arte Viva у 2017 році.  Масель є автором великої кількості каталогів та дописувачем таких видань, як Artforum та Flash Art.

Хор Аль-Касімі, президент  фонду Sharjah Art Foundation та Міжнародної асоціації бієнале

Хор Аль-Касімі – куратор і практикуючий художник, яка була призначена куратором 6-ї Бієнале у Шарджі у 2003 році, і з того часу працює Директором Бієнале. Аль-Касімі входить до Ради директорів MoMA PS1, Нью-Йорк; Музею сучасного мистецтва KW, Берлін; культурних центрів Ашкал Алван, Бейрут, та Дарат Аль-Фунун, Амман.

До книги увійшли статті, що розкривають історію сквоту, аналізують виставкову діяльність його учасників, а також досліджують значення Паркомуни як явища в цілому. Вся інформація подається в історичному контексті кінця 1980-х – початку 1990-х років та підкріплюється архівними матеріалами, зібраними командою дослідницької платформи у учасників української арт-сцени. 

Книгу «Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище» створено на основі досліджень, що передували проведенню однойменної виставки у жовтні 2016 року. Метою виставки було осмислити явище сквоту, який існував у Києві з 1990 до 1994 рік на вулиці Паризької Комуни (нині вул. Михайлівська). В експозиції були представлені художні твори, фотографії, відео та архівні матеріали, котрі стосуються творчості та життя таких художників, як Леонід Вартиванов, Олександр Гнилицький, Олег Голосій, Дмитро Кавсан, Олександр Клименко, Юрій Соломко, Валерія Трубіна, Василь Цаголов та інших.

Публікація книг та проведення дослідницьких виставок є стратегічним напрямком роботи арт-центру, що полягає у вивченні локального художнього контексту, підтримці професійної дискусії та інвестуванні в інтелектуальний продукт. Важливою складовою цього процесу є створення та розвиток бібліотеки в арт-центрі, яка надає фахівцям і широкій аудиторії доступ до матеріалів, у тому числі й архівних, на які спирається робота Дослідницької платформи.

Інформуємо вас, що з 15 травня до 23 червня 2018 року PinchukArtCentre не працює у зв’язку зі зміною експозиції.

Кав'ярня One Love Coffee працює у звичайному режимі.

До зустрічі на нових виставках!

Анна Звягінцева стала володаркою головної премії 5-го конкурсу Премії PinchukArtCentre – загальнонаціональної премії для молодих українських художників віком до 35 років. Вона отримала винагороду 250 000 грн., а також місячну резиденцію у майстерні міжнародно визнаного художника. Крім того, Анна Звягінцева автоматично увійшла до списку номінантів на здобуття Future Generation Art Prize 2019, всесвітньої премії у галузі сучасного мистецтва.

Першу спеціальну премію отримав Микола Карабінович. Група художників – Ярема Малащук та Роман Хімей – здобула другу спеціальну премію. Крім суми 60 000 грн., PinchukArtCentre також запропонує місячну міжнародну резиденцію для кожного з лауреатів.

Переможців обрало і оголосило під час церемонії нагородження в Києві авторитетне міжнародне журі, до складу якого увійшли Бйорн Гельдхоф, арт-директор PinchukArtCentre; Жанна Кадирова, художниця; Алісія Нок, куратор Центру Помпіду; Віктор Мізіано, куратор, головний редактор видання «Художественный журнал»; Даніел Музичук, куратор Muzeum Sztuki.

Представляючи Анну Звягінцеву, володарку головної Премії PinchukArtCentre 2018, журі зазначило: «Анна Звягінцева привернула до себе увагу журі завдяки її витонченій та точній мові форм. Її поетика дуже дискретно розкриває для глядача політичний вимір, що не був таким явним. Вона визначає малюнок як форму відкритого письма, що виростає в скульптуру і простір. Її метод фіксує рух тіл і у повсякденні віднаходить особисте і колективне. Ми відзначаємо її цілісну практику та змістовний художньому потенціал».

Коментуючи роботи володаря першої спеціальної премії Миколи Карабіновича, судді зауважили: «Журі було вражене видатною роботою Миколи Карабіновича. Ми відзначаємо її мінімалістичне і просте формулювання, що контрастно поєднується з комплексністю історичного і водночас дуже особистого наративу. Це перформативний жест-присвята, що віднайшов втілення у скромному тимчасовому монументі, який захоплює пам’ять репресованих, незалежно від їх етнічної чи національної належності».

Нагороджуючи Ярему Малащука та Романа Хімея другою спеціальною премією, журі підкреслило: «Ми відзначаємо спокусливу професійну художню мову фільму Яреми Малащука та Романа Хімея. В ньому показані люди у повсякденних ситуаціях і приділяється особлива увага деталям, плавно спонукаючи глядачів зануритись у захопливий досвід з неочікуваним поворотом, що відряджає їх з реальності до рівня піднесеного».

Приз громадськості сумою 25 000 грн. отримала Аліна Клейтман за свою роботу «Спитай у мами». Переможець у цій номінації був відібраний на основі результатів голосування відвідувачів PinchukArtCentre протягом періоду з 22 лютого до 15 квітня 2018 року.

До шорт-листа, сформованого незалежною відбірковою комісією з більш ніж 650 заявок, увійшли 20 номінантів: Михайло Алексеєнко (27, Київ), Юліана Голуб (27, Харків), Катерина Єрмолаєва (32, Донецьк/Київ), Анна Звягінцева (30, Дніпро/Київ), Тарас Каменной (32, Харків), Микола Карабінович (29, Одеса), Аліна Клейтман (26, Харків), Віталій Кохан (30, Суми/Харків), Юлія Кривич (29, Дніпро), Саша Курмаз (30, Київ), Ларіон Лозовий (29, Київ), Роман Михайлов (28, Харків/Київ), Олег Перковський (33, Кам’янець-Подільський/Львів), Сергій Радкевич (30, Луцьк/Львів), Євген Самборський (33, Івано-Франківськ/Київ), Іван Світличний (28, Харків/Київ), Дмитро Старусєв (32, Макіївка), Павло Хайло (29, Луганськ/Київ), а також групи: Ярема Малащук (24, Коломия/Київ) та Роман Хімей (25, Коломия/Київ), Ревковський і Рачинський (Даніїл Ревковський, 24, Харків; Андрій Рачинський, 27, Харків).

Куратором виставки 20 художників-номінантів премії PinchukArtCentre 2018 виступила Тетяна Кочубінська. Виставка працюватиме до 13 травня 2018 року, з вівторка по неділю від 12:00 до 21:00. Вхід вільний.

PinchukArtCentre оголошує про запуск 5-го конкурсу премії Future Generation Art Prize. Премія, що була заснована Фондом Віктора Пінчука в 2009 році, відзначає свою 10-ту річницю.

Future Generation Art Prize – це міжнародна премія в галузі сучасного мистецтва, що присуджується раз на два роки, метою якої є відкриття і визнання нових імен в світі мистецтва та надання довгострокової підтримки майбутньому поколінню художників. Всі художники віком до 35 років, які працюють з будь-якими медіа та в будь-якій країні світу, можуть подати заявку на участь у премії.

Премія присуджується в рамках відкритого конкурсу. Високоавторитетна відбіркова комісія, що призначається почесним міжнародним журі, вивчає кожну подану заявку і номінує 20 художників, які увійдуть в шорт-лист. Цим художникам буде запропоновано створити нові роботи, які будуть представлені на виставках в PinchukArtCentre в Києві та на Венеціанській бієнале, куратором яких виступить Бйорн Гельдхоф, арт-директор PinchukArtCentre.

Володар головної премії отримує $ 100 000, з них $ 60 000 в якості грошової винагороди та $40 000 як інвестицію в його художню практику. Також присуджуються спеціальні премії на загальну суму $ 20 000, яка може бути розділена на розсуд журі між декількома художниками – до 5 осіб – для підтримки проектів, що розвивають їх художню практику. 

Премія – вагомий внесок в участь молодих художників у динамічному культурному розвитку суспільств, що проходять через глобальні зміни – сприяла художньому розвитку і виробництву нових робіт більше ніж 84 художників для виставок у PinchukArtCentre в Києві і на Венеціанській бієнале. Крім допомоги з попереднім відбором, глобальна мережа партнерських платформ і спеціальних кореспондентів виступає в ролі послів премії, які надихають художників на участь у конкурсі. 

Заявки на участь у конкурсі можна подавати з 16 квітня 2018 року на сайті www.futuregenerationartprize.org

Премія Future Generation Art Prize широко зарекомендувала себе як платформа для старту розвитку нових талантів. Так, володаркою головної премії в 2012 році стала Лінетт Ядом-Боак'є, яка згодом була номінована на Премію Тернера і провела успішну персональну виставку у Serpentine Gallery у Лондоні. Переможниця першого конкурсу Премії, Синтія Марселле, представляла національний павільйон Бразилії під час 57-ї Венеціанської бієнале у 2017 році. З повним списком лауреатів премії минулих років можна ознайомитися тут.

Журі

Міжнародне журі визначає володарів головної та спеціальних премій на зустрічі в Києві під час виставки номінантів Future Generation Art Prize в PinchukArtCentre. Вони вручать премії на церемонії нагородження в день проведення зустрічі, 6 березня 2019 року.

Відбіркова комісія

Сім видатних експертів, кожен з яких призначений одним з членів журі, вивчать всі отримані заявки і номінують 20 художників-учасників шорт-листа.

Календар

#fgap2019 #fgapopencall

Instagram: @futuregenerationartprize

Twitter: @FGAPrize

Facebook: @futuregenerationartprize

YouTube: PinchukArtCentre

21 художник-номінант Future Generation Art Prize 2017 з членами міжнародного журі

Міжнародна рада і патрони премії

• Віктор Пінчук (Голова), бізнесмен і філантроп
• Річард Армстронг, директор Фонду та музею Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк, США 
• Елі Броуді, засновник Фонду «The Broad Foundations», США 
• Андреас Гурскі, художник, патрон премії, Німеччина
• Сер Елтон Джон, засновник Фонду Елтона Джона з боротьби зі СНІДом та Колекції фотографій сера Елтона Джона, Великобританія 
• Дакіс Жоану, засновник Фонду сучасного мистецтва DESTE, Греція 
• Джефф Кунс, художник, патрон премії, США
• Гленн Д. Лоурі, директор Музею сучасного мистецтва(MoMA), Нью-Йорк, США 
• Такаші Муракамі, художник, патрон премії, Японія
• Альфред Пакеман, колишній директор Національного музею сучасного мистецтва, Центр Жоржа Помпіду, Франція
• Міучча Прада, засновниця Fondazione Prada, Італія
• Деміен Хьорст, художник, патрон премії, Великобританія 

Серія з 4х занять буде присвячена авторству та особливостям презентації робіт. Учасники продовжать досліджувати творчий процес, орієнтуючись на специфіку індивідуального та колективного створення робіт та знайомитися з виставками у PinchukArtCentre, вивчаючи принципи їх організації, а також творити власні унікальні роботи.

Напрямки та теми занять:

28 березня  – «Групова виставка/ Соціум»
4 квітня – «Співавторство/ Єдність»
11 квітня – «Персональна виставка/ Індивідуальність»
18 квітня – «Індивідуальне авторство/ Оригінальність»

Участь безкоштовна. Реєстрація обов’язкова.

Для запису та отримання додаткової інформації, будь ласка, звертайтесь за наступними контактами: 
Тел.: +38 044 590-08-58
E-mail: info@pinchukartcentre.org

Cтажери освітніх програм 

Хто нам потрібен: два студенти.

Що нам потрібно: 

• Обдзвонювати навчальні заклади та організації і запрошувати скористатись програмою екскурсій;
• Поширювати інформаційні постери у школах та університетах;
• Координація заходів /асистування під час лекцій;
• Дослідження груп та комунікація у соціальних мережах;
• 15 робочих годин на тиждень; 

Що ми пропонуємо: 

• Участь у процесі побудови освітніх проектів (від ідеї до реалізації).
• Можливість дізнатись про робочі процеси арт-центру зсередини;
• Наставництво у вдосконаленні робочих навичок;
• Набуття практичних та теоретичних знань з музейної роботи;
• Тісну співпрацю з членами команди освітніх програм;
• Відвідання кураторських дискусій та серій щотижневих лекцій
• Зустрічі з лекторами та митцями.

Стажери кураторських програм 

Хто нам потрібен: два студенти/випускники кафедри мистецтва чи культурології.

Що нам потрібно:

• Щоденне асистування у кураторській роботі;
• Допомога художникам протягом періоду монтажу робіт; 
• Виконання щоденних завдань, пов’язаних з підготовкою виставки (наприклад, пошук технічних елементів);
• Пошук біографій художників, їх написання та компілювання відповідно до попередніх зразків.
• 15 робочих годин на тиждень;

Що ми пропонуємо: 

• Залучення у процесі створення виставок (від концепції до реалізації);
• Зустрічі з митцями;
• Тісна співпраця з куратором;
• Можливість дізнатись про робочі процеси арт-центру зсередини;
• Набуття практичних та теоретичних знань з музейної роботи.

Новий монументальний твір, зроблений з української землі, нагадує у деякому сенсі стародавні духовні місця, а також проводить паралелі з традиційною іконографією плодовитості. В роботі земля знаходиться у стані постійної трансформації. Людина впроваджує архітектурні об’єкти у природний топографічний ландшафт, спричиняючи втрату водних ресурсів, і зрештою, перетворюючи землю на неродюче полотно. Доповнити цю ідею Бопапе допомагає гра з травами, кристалами, глиною, золотою фольгою та спеціально зібраними зразками землі, що походять з дюжини духовних місць по всьому світі. Українська земля приймає в себе синергію знаків, вірувань, енергій та матеріалів, для яких у нашій мові бракує слів.

Земля тверда. Вона створює фундамент і відчуття приналежності. Вона є дуже політичною темою. Вона визначає сенс державності та ідентичності. Водночас, вона зберігає зовнішній спокій та нейтралітет. У роботі ж Бопапе, земля перетворюється на ріку. Вона простягається від політики до духовної сфери (чи від духовності до політики), повертаючись і заново відкриваючи втрачені традиції та глобальні маргіналізовані системи вірувань.

Бйорн Гельдхоф, куратор виставки та арт-директор PinchukArtCentre: «Ми продовжуємо традицію представлення переможців Премії Future Generation Art Prize їх персональними виставками в PinchukArtCentre. Дінео Сеше Бопапе продовжила роботу над арт-об’єктом, за який вона була нагороджена премією в Києві у 2017 році, доповнивши його новою монументальною роботою з чорнозему. Те, що художниця використовує українську землю, дає можливість відвідувачам виставки сприйняти її по-іншому, не лише в контексті політичного наративу, але й як джерело енергії та почуттів».

Дінео Сеше Бопапе була нагороджена Головною премією 4-го конкурсу Future Generation Art Prize за її скульптуру, створену з багатого українського чорнозему, і на якому були розташовані об’єкти, органічні форми та геологічні фрагменти, що виступали уособленням дій та символів. Її твори були представлені в рамках виставки «The Future Generation Art Prize @ Venice 2017», яка увійшла до офіційної паралельної програми 57-ї Міжнародної виставки мистецтв – la Biennale di Venezia – і була організована Фондом Віктора Пінчука та PinchukArtCentre.

Виставка працює з вівторка по неділю включно з 12:00 до 21:00
Вхід вільний

PinchukArtCentre представляє виставку 20-ти номінантів 5-го конкурсу на здобуття Премії PinchukArtCentre – загальнонаціональної премії для українських художників віком до 35 років. Спеціально для цього проекту молоді митці створили нові роботи за підтримки PinchukArtCentre.  

Виставка представляє твори молодих художників із усіх регіонів України та розкриває  широкий діапазон тем. Деякі з митців працюють із суспільно-політичними наративами України, як країни, де відбувається збройний конфлікт, і досліджують його вплив на її громадян. Інші черпають ідеї з дослідження самих себе, працюючи з матеріалом, формою та медіа. Третя загальна тема ряду робіт – пошук, спрямований у майбутнє, а також побудова утопій.

Бйорн Гельдхоф, арт-директор PinchukArtCentre: «П’ятим конкурсом ми відзначаємо 10-у річницю Премії PinchukArtCentre, що надає підтримку та створює можливості для нового покоління українських художників. Після багатьох років та великої кількості митців, з якими ми працювали, я можу лише з гордістю спостерігати появу радикально нового покоління художників, які з’являються на арт-сцені. Їх переживання, мова, теми – різні. Вони виголошують новий спосіб мислення та демонструють, яким може бути українське мистецтво у майбутньому».

До шорт-листа, сформованого незалежною відбірковою комісією з більш ніж 650 заявок, увійшли 20 номінантів: Михайло Алексеєнко (27, Київ), Юліана Голуб (27, Харків), Катерина Єрмолаєва (32, Донецьк/Київ), Анна Звягінцева (30, Дніпро/Київ), Тарас Каменной (32, Харків), Микола Карабінович (29, Одеса), Аліна Клейтман (26, Харків), Віталій Кохан (30, Суми/Харків), Юлія Кривич (29, Дніпро), Саша Курмаз (30, Київ), Ларіон Лозовий (29, Київ), Роман Михайлов (28, Харків/Київ), Олег Перковський (33, Кам’янець-Подільський/Львів), Сергій Радкевич (30, Луцьк/Львів), Євген Самборський (33, Івано-Франківськ/Київ), Іван Світличний (28, Харків/Київ), Дмитро Старусєв (32, Макіївка), Павло Хайло (29, Луганськ/Київ), а також групи: Ярема Малащук (24, Коломия/Київ) та Роман Хімей (25, Коломия/Київ), Ревковський і Рачинський (Даніїл Ревковський, 24, Харків; Андрій Рачинський, 27, Харків).

Куратором виставки 20-ти номінантів на здобуття Премії PinchukArtCentre 2018 є Тетяна Кочубінська, куратор Дослідницької платформи PinchukArtCentre.

Переможці Премії будуть оголошені на церемонії нагородження в Києві в квітні 2018 року. Почесне міжнародне журі призначить Головну премію у розмірі 250 000 гривень, а також дві спеціальні премії – по 60 000 гривень кожна. Крім того, переможці зможуть пройти стажування у майстернях провідних художників світу. Володаря призу громадськості буде визначено голосуванням відвідувачів виставки номінантів Премії, і він отримає 25 000 гривень.

Володар Головної Премії буде автоматично включений до шорт-листа Future Generation Art Prize 2019 – міжнародної премії для молодих художників, заснованої Фондом Віктора Пінчука у 2009 році.

Виставка працює з 24 лютого до 13 травня 2018 року з вівторка по неділю включно з 12:00 до 21:00. Вхід вільний.

Премія PinchukArtCentre – загальнонаціональна премія у сфері сучасного мистецтва, започаткована у 2008 році, що присуджується українським художникам у віці до 35 років кожні два роки. Заснована Фондом Віктора Пінчука, це перша в Україні приватна премія, метою якої є формування, підтримка та розвиток нового покоління молодих українських художників.

Переможці попередніх конкурсів Премії PinchukArtCentre:

Лауреати Головної премії:

2015: Відкрита Група,
2013: Жанна Кадирова (Київ),
2011: Микита Кадан (Київ),
2009: Артем Волокітін (Харків). 

Лауреати Спеціальних премій:

2015: Анна Звягінцева (Київ), Аліна Клейтман (Харків),
2013: Відкрита Група, Лада Наконечна (Київ), Даніїл Галкін (Дніпро),
2011: Жанна Кадирова (Київ), Сергій Радкевич (Луцьк),
2009: Олексій Салманов (Київ), Маша Шубіна (Київ). 

Лауреати Призу громадськості:

2015: Анна Звягінцева (Київ),
2013: Анатолій Бєлов (Київ), 
2011: Микита Шаленний (Дніпро),
2009: BLUMOLOKO. 

В експозиції PinchukArtCentre представлені 20 робіт молодих українських художників віком до 35 років. Це їхні думки про цей світ – певні події чи явища, пошуки відповідей на актуальні чи одвічні питання, свої відповіді. В рамках літературної програми ми дізнаємось що про це говорять українські письменники до 35 років.

Координатор програми: Ольга Вишня, менеджерка культурних проектів, журналістка. 

Календар подій:

28 лютого, 19:00: Дискусія «Літературний репортаж: чому нам на часі?»
28 березня, 19:00: Лекція про літературу молодих українських авторів.
25 квітня, 19:00: Актуальна українська драматургія.

Участь безкоштовна. Реєстрація.

Анна Звягінцева – молода українська художниця, що виборола спеціальну премію та приз громадськості національної Премії PinchukArtCentre у 2015 році. Її роботи, представлені в Українському домі в Давсоі, безпосередньо пов’язані з головними темами та викликами, що постають перед Україною сьогодні.

Робота «Стежки» складається з серії малюнків та невеликого відео, що відстежують перервану лінію слідування різними стежками. Малюнок пропонує модель пошуку та руху вперед. Мета руху залишається загадкою. Проте дуже подібно до того, як це відбувається для України сьогодні, рух та систематичний пошук шляху вперед (чи додому) має надзвичайне значення. Робота вказує на те, що йдеться не про єдину можливу лінію чи чіткі напрямки, вона радше пропонує безліч шляхів, кожний з яких цілком виправдано подає різні варіанти та можливості. 

У серії робіт «Порядок речей» Звягінцева досліджувала українські традиції та цінності з глибоким відчуттям тем, близьких до жінок. Її інтерес до ліній у виконанні олівця, їх простоти і водночас необмежених можливостей донесення ідей вилився у майже безкінечній кількості малюнків малих розмірів, що зображують повсякденне життя жінок в Україні. Серія «Порядок речей» перетворює деякі з цих малюнків на незавершені монументальні настінні роботи, виконані з використанням арматури та металевого дроту. Перетворюючи лінію, намальовану олівцем, на конструкцію з жорсткого промислового будівельного матеріалу Звягінцева зосереджує увагу на індустріальній трансформації України, в результаті якої втрачаються традиції, проте народжується здатність до змін.  

Український дім в Давосі працює з 22 по 26 січня 2018 року. Його організаторами виступають Українська асоціація венчурного та приватного капіталу (UVCA) в партнерстві із Фондом Віктора Пінчука та Western NIS Enterprise Fund (WNISEF).   

Адреса Українського дому:
Promenade  73, Давос, Швейцарія

Офіційний сайт: ukrainehousedavos.uvca.eu 

31 грудня: 12:00 – 17:00
6 січня: 12:00 – 17:00
7 січня: вихідний

В інший час арт-центр працює у звичайному режимі:

Вівторок — неділя з 12:00 до 21:00 
Понеділок — вихідний 

Вхід вільний.

Ми живемо в епоху постправди, коли роздробленість джерел новин створює доволі неоднозначну ситуацію: брехня, вигідна певним силам, може дуже швидко замінити правду завдяки тонко продуманим інформаційним кампаніям. Ані сучасне мистецтво, ані документалістика більше не можуть претендувати на абсолютну істину. Вона народжується під час зіткнення різних позицій, скрупульозного критичного аналізу й конструктивного діалогу. У добірці від Docudays UA ексцентричні «ван гоги», каплеподібні організми та морські мисливиці – неігрове кіно, як збільшувальне дзеркало, у якому режисери намагаються розглянути реальність.

Поняття крихкості, стало основою концепції виставки і відображає тендітний стан уразливості – саме цей термін претендує на те, щоб бути найактуальнішою характеристикою сучасного світу. «Fragile State» – це рефлексія про крихкий стан світового порядку, або у більш абстрактному сенсі – воно має відношення до ідеологічних, культурних та соціальних уразливостей. Водночас поняття крихкості стосується і кожної людини особисто – коли йдеться про уразливість тіла, психіки та свідомості.  

PinchukArtCentre проводить фільмові програми у партнерстві з особистостями та організаціями, які розвивають кіно та кінокритику в Україні. Кожна зі співпраць триває протягом певного періоду – від одного до кількох місяців, має свою назву та концепцію. Покази відбуваються декілька разів на місяць о 19:00 на 6-му поверсі арт-центру, зал відеолаунж.

Календар подій:

Вівторок, 12 грудня, 19:00

«Китайські ван гоги» (режисери Юй Хайбо та Юй Тянкі)
Модерує Вікторія Лещенко
Запрошена експертка: Світлана Призинчук, сходознавиця та мистецтвознавиця.

Вівторок, 19 грудня, 19:00

«Ама-Сан» (режисерка Клаудія Варежао)
Модерує Дар`я Бассель

Вівторок, 26 грудня, 19:00

«Повзучий сад» (режисери Тім Ґребгем та Джаспер Шарп)
Модерує Ольга Бірзул 

Події відбуваються на 6-му поверсі PinchukArtCentre.

Вхід безкоштовний. Реєстрація обов’язкова.  

Docudays UA  – єдиний в Україні міжнародний фестиваль документального кіно про права людини. Фестиваль проводиться щороку впродовж останнього тижня березня у Києві. По завершенню Docudays UA презентує найкращі фільми в регіонах України у рамках Мандрівного фестивалю. Покази тривають з жовтня по грудень (включно) у понад 110 містечках України. Фестиваль – неполітичний і некомерційний. Вхід на всі кінопокази – вільний.

Офіційний сайт: docudays.org.ua

На заняттях учасники  познайомляться з альтернативними видами мистецтва, ділитимуться власними історіями, навчаться оформлювати їх у самостійні мистецькі витвори. Також учасники дослідять міжнародну виставку «Крихкий стан», що наразі представлена у арт-центрі та послухають історії, які розповідають роботи митців.

Усі учасники курсу отримають нові враження та цікаві знайомства, не тільки поділяться унікальними історіями один з одним, але й дізнаються більше про сучасне мистецтво та його техніки, глибше зрозуміють виставки сучасного мистецтва та отримають можливість створити власне портфоліо арт-історій. 

Заняття проводить автор курсу, гід та викладач PinchukArtCentre Ольга Ковальчук.

Теми та медіа занять:

29 листопада, 16:00 – «Зміни/ Комікс»
6 грудня, 16:00 – «Відмінності/ Сторіз в Instagram»
13 грудня, 16:00 – «Майбутнє/ Плакат»
20 грудня, 16:00 – «Крихкість та цілісність/ Перформанс»

Участь безкоштовна. Реєстрація обов’язкова.

Для запису та отримання додаткової інформації, будь ласка, звертайтесь за наступними контактами: 
Тел.: +38 044 590-08-58
E-mail: info@pinchukartcentre.org

Публічна програма, як і виставка «Анонімне суспільство», через серію різних за форматом подій буде присвячена виявленню особистісного у протистоянні з суспільним, а також дотичним питанням інтимного та публічного. Кожна подія покликана вивести на перший план індивідуальність, оприявнити її голос в анонімному полі соціально-політичній дійсності. Лекції, зустрічі та обговорення робіт, представлених в рамках виставки, торкнуться в тому числі й особистих спогадів та інтимних переживань художників.

До програми також увійде ряд подій, приурочених до виставки Анни Звягінцевої «Недоречні доторки»,  яка висвітлює непомітні, невловні грані життя, підкреслюючи його вразливість і фіксуючи минущі, незримі миті. 

Розклад публічної програми:

28 жовтня, 15:00
Artist talk з Романом Пятковкою "Iнтимне в статусі твора мистецтва"

1 листопада, 19:00
Кураторська екскурсія виставкою "Анонімне суспільство" з Тетяною Кочубінською

2 листопада, 19:00
Artist talk з Анною Звягінцевою

9 листопада, 19:00
Work in focus: Євгенія Білорусець "Своя кімната"

16 листопада, 19:00
Artist talk з Олександром Чекменьовим "Документ часу"

30 листопада, 19:00
Воркшоп Юрія Кручака: "Формування ідеального суспільства: як почути кожного"

6 грудня, 19:00
Дискусія “Поза комфортом: тілесність у мистецтві та архітектурі”

7 грудня, 19:00
Лекція Катерини Радченко: "Вернакулярна фотографія: сексуальність, політика, соціум".

14 грудня, 19:00
Лекція Тетяни Павлової: "Архів анонімного суспільства у дзеркалі українського художника"

21 грудня, 19:00
Artist talk з Оксаною Чепелик "Критичне мистецтво і новітні технології в колізіях часопростору"

Покази відбуваються щовівторка о 19:00 на 6-му поверсі арт-центру, зала відеолаунж. Участь безкоштовна. Реєстрація обов’язкова.

У суспільствах радянського типу правила і настанови, що визначають належні способи поведінки, мають безапеляційний характер і насаджуються через тотальність публічного і приватного вимірів. Натомість, у капіталістичних системах, що орієнтовані на індивідуалізм і позбавлені чітких поведінкових приписів, людина змушена протистояти непевності, випрацьовуючи правила й рутини, які регламентують її життя. Відповідь на питання «Як жити?», що постає у запропонованих фільмах, – це динамічне протистояння між колективним та індивідуальним, між мінливою конфігурацією соціально-політичної системи і нескінченною спробою людини віднайти в ній себе.

Виставку Дослідницької платформи «Анонімне суспільство», присвячено періоду аномії, у якому опинилося й досі перебуває українське суспільство після розпаду Радянського Союзу. По своїй суті «анонімне суспільство» в контексті виставки — це метафора відсутності суспільства як такого, у якому індивід успадкував недовіру до влади, що вже втратила авторитет, і за інерцією живе під незримим оком Великого Брата. Виставка будується навколо намацування й проявлення «я». Вона виводить на перший план індивідуальність, оприявнює її голос в анонімному полі в деформованій соціально-політичній дійсності, в царині особистих спогадів та інтимних переживань.

PinchukArtCentre проводить фільмові програми у партнерстві з особистостями та організаціями, які розвивають кіно та кінокритику в Україні. Кожна співпраця триває протягом певного періоду – від одного до кількох місяців, має свою назву та концепцію.

Календар подій: 

7 листопада
Показ фільму Самарія Зелікіна "Шинов та інші", 1967 
14 листопада
Показ фільму Марцеля Лозінського "Як жити", 1977
21 листопада
Показ фільму Харуна Фарокі "Жити у ФРН",1990 
28 листопада
Показ фільму Шанталь Акерман "Зі Сходу", 1993

Тета Цибульник народилася 1987 року в Києві. Вивчала соціологію і соціальну антропологію в Центральноєвропейському університеті (Будапешт). З 2015 року працює програмною координаторкою Фестивалю кіно та урбаністики «86». Співзасновниця кінооб’єднання ruïns collective та продюсерка незалежного кіно.

Виставка «Анонімне суспільство» представить роботи Сергія Ануфрієва, Євгенії Бєлорусець, Сергія Браткова, Леоніда Войцехова, Жанни Кадирової, Євгенія Павлова, Віктора Пальмова, Сергія Попова, Кирила Проценка, Романа Пятковки, Лариси Резун-Звездочетової, Олександра Ройтбурда, Василя Цаголова, Олександра Чекменьова, Оксани Чепелик.

Виставку «Анонімне суспільство» присвячено періоду аномії, у якому опинилося й досі перебуває українське суспільство після розпаду Радянського Союзу. Термін «аномія», запроваджений французьким соціологом Емілем Дюркгеймом, означає кризовий період переходу для суспільства після політичного струсу і зміни ціннісних норм, коли «колишні боги старіють або мертві, а інші ще не народилися».

Відправною точкою виставки стала акція одеського художника Леоніда Войцехова «Вони нам за це відплатять» (1984), під час якої учасники пронесли вулицями Одеси плакат із таким самим написом. Це було реакцією на стихійне лихо, у результаті якого місто залишилося без електроенергії та водопостачання. Коли міліція затримувала учасників акції, на питання «Хто відплатить, хто такі “вони”?», їм відповідали: «Сили природи». Цей жест у контексті виставки символізує метафоричний поділ суспільства на дві протилежні сили — «ми» і «вони».

Виставка складається з кількох розділів. У першому йдеться про буття особистості в ідеологічному протистоянні від створення героїв до їх поступового знецінення, про існування серед подвійних стандартів, про особистість, яка розвивається на тлі зміни політичних декорацій. Другий розділ присвячено осмисленню себе, внутрішній боротьбі, колективному полю спогадів і переживань. Останній розділ стосується тілесного, інтимного світу, звернення до якого — це маніфестація спротиву контролю за особистим життям.

По своїй суті «анонімне суспільство» в контексті виставки — це метафора відсутності суспільства як такого, у якому індивід успадкував недовіру до влади, що вже втратила авторитет, і за інерцією живе під незримим оком Великого Брата. Виставка будується навколо намацування й оприявнення «я». Вона виводить на перший план індивідуальність, оприявнює її голос в анонімному полі в деформованій соціально-політичній дійсності, в царині особистих спогадів та інтимних переживань.

РАС-UA: «Недоречні доторки»

PAC-UA представляє 6-ий проект - індивідуальну виставку Анни Звягінцевої під назвою «Недоречні доторки». Проект базується на ідеї стежки, сліду, несвідомого прямування чужим шляхом – і водночас шляху, який можна прокреслити нашими непомітними доторками. У своїх роботах художниця часто висвітлює непомітні, невловні грані нашого життя, підкреслюючи його вразливість і фіксуючи минущі, незримі миті.

Виставка «Недоречні доторки» включає скульптуру, графіку, інсталяцію й анімацію, а також знайдені в соціальних мережах фотографії невловних доторків у приватному й соціальному житті, від материнських до громадських. У цих позірно абстрактних роботах художниця фіксує та проявляє невловні моменти доторку, які тривають на тілесному рівні – те, що існує у царині фізичного досвіду. І вона трансформує цей досвід за допомогою різних художніх медіа.

В основу монументальної інсталяції покладено одну зі знайдених фотографій, у якій художниця мовби знеособлює тілесне, виокремлює об’єм. Лінія інсталяції, що поєднує два виставкові простори, починає працювати ще й як лінія розмежування, перетворюючись на метафору посягання однієї території на іншу, одного тіла на інше. При цьому художниця знеособлює ці території й позбавляє їх тілесного. Лінія стає видимою межею акту посягання/доторку, лишаючи можливість спогаду і сліду пам’яті про фізичну взаємодію.

Анна Звягінцева народилася в 1986 році в Дніпропетровську. Живе і працює в Києві. Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури в Києві, відділення станкового живопису. Член кураторської групи «Худрада», со-редактор онлайн видання Prostory.net.ua про мистецтво, лiтературу, переклад. Номінантка конкурсу серед молодих українських художників МУХі 2010 та Премії PinchukArtCentre 2013. Володарка спеціальної премії та призу громадськості Премії PinchukArtCentre 2015. У 2015 році представляла Національний павільйон України на 56-тій Венеційській бієнале у груповій виставці «Надія».

Куратор виставок – Тетяна Кочубінська.

До шорт-лісту номінантів Премії PinchukArtCentre 2018 увійшли: Михайло Алексеєнко (27, Київ), Юліана Голуб (27, Харків), Катерина Єрмолаєва (32, Донецьк/Київ), Анна Звягінцева (30, Дніпро/Київ), Тарас Каменной (32, Харків), Микола Карабінович (29, Одеса), Аліна Клейтман (26, Харків), Віталій Кохан (30, Суми/Харків), Юлія Кривич (29, Дніпро), Саша Курмаз (30, Київ), Ларіон Лозовий (29, Київ), Роман Михайлов (28, Харків/Київ), Олег Перковський (33, Кам’янець-Подільський/Львів), Сергій Радкевич (30, Луцьк/Львів), Євген Самборський (33, Івано-Франківськ/Київ), Іван Світличний (28, Харків/Київ), Дмитро Старусєв (32, Макіївка), Павло Хайло (29, Луганськ/Київ), а також групи: Ярема Малащук (24, Коломия/Київ) та Роман Хімей (25, Коломия/Київ), Ревковський і Рачинський (Даніїл Ревковський, 24, Харків; Андрій Рачинський, 27, Харків). 

Розглядаючи всі заявки, комісія у своєму виборі керувалася як загальною практикою художника, так і поданими на конкурс роботами, які, на його/її думку, є показовими. Рішення приймалося методом консенсусу. Для комісії найцікавішими були ті практики, які створюють можливості нового досвіду, і художники, які в своїй практиці відходять від «області загального знання» і розвивають свої моделі творчості в неочевидному полі.  

Склад відбіркової комісії цього року: 

• Андрій Бояров, художник і незалежний куратор в області медіа-арту і фотографії;
• Юлія Ваганова, арт-менеджер, мистецтвознавець, куратор програм й заступник директора «Мистецького Арсеналу» з музейної та виставкової роботи;
• Тетяна Кочубінська, куратор Дослідницької платформи PinchukArtCentre, мистецтвознавець, дослідник;
• Ксенія Малих, мистецтвознавець, член команди Дослідницької платформи PinchukArtCentre, співзасновник OK Projects, куратор візуальної програми арт-центру Closer, член експертної ради з питань сучасного мистецтва при Міністерстві культури України;
• Тіберій Сільваші, живописець, куратор, лектор, есеїст.

Виставка робіт 20 номінантів буде представлена у PinchukArtCentre з лютого по травень 2018 року. 

Переможці Премії будуть оголошені на церемонії нагородження у Києві в березні 2018. Володар головної премії отримає 250 000 гривень, два лауреата спеціальної премії - по 60 000 гривень кожен. Крім того, переможці зможуть пройти стажування у майстернях провідних художників світу. Лауреатів головної та спеціальної премії оберуть та оголосять члени міжнародного журі. Володаря призу громадськості в розмірі 25 000 гривень буде визначено голосуванням відвідувачів виставки номінантів Премії.

Переможець Премії PinchukArtCentre автоматично стає номінантом Премії Future Generation Art Prize 2019 – міжнародної арт-премії для молодих художників.

Статистичні дані подачі заявок на здобуття PinchukArtCentre 2018:

Загальна кількість поданих заявок

• Індивідуальні 625
• Колективні 46

Всього: 671

Вік (тут і далі наведені дані тільки за індивідуальними заявками):

• 16 - 20 — 19
• 21 - 25 — 131
• 26 - 30 — 207
• 31 - 35 — 268

Області:

• Київська область - 305
• Львівська область - 57
• Харківська область - 39
• Дніпропетровська область - 31
• Одеська область - 29
• Волинська область - 15
• Херсонська область - 12
• Запорізька область - 11
• Сумська область - 11
• Івано-Франківська область - 9
• Донецька область - 9
• Полтавська область - 8
• Вінницька область - 7
• Чернігівська область  - 6
• Чернівецька область - 6
• Тернопільська область - 6
• Закарпатська область - 5
• Хмельницька область - 5
• Черкаська область - 4
• Рівненська область - 4
• Кіровоградська область - 3
• Миколаївська область – 3 
• Луганська область - 3
• Житомирська область - 1
• АР Крим - 1

Країни: 

• Україна – 590
• Німеччина – 5
• Австрія – 4
• США– 4  
• Польща – 3
• Італія – 3
• Австралія – 2
• Іспанія – 2
• Литва – 2
• Азербайджан – 2
• Нідерланди – 1
• Швейцарія – 1
• Словаччина – 1
• Шотландія – 1 
• Росія – 1
• Норвегія – 1
• Франція – 1
• Чехія – 1  

Медіа:

• Живопис – 914
• Інсталяція – 442
• Інше – 369
• Фотографія – 281
• Змішана техніка – 263
• Графіка – 245
• Відео – 144
• Скульптура – 110

Лекція відбудеться у Жовтневому палаці (вул. Інститутська 1). Участь безкоштовна. Кількість місць обмежена. Реєстрація обов’язкова.

Від старту своєї кар’єри Маріна Абрамович працює з перфомансом, використовуючи тіло та тривалість дійства в якості теми і художнього матеріалу. Вона заснувала Інститут Маріни Абрамович (Marina Abramovic Institute, MAI), який діє тепер як пересувний інститут, що представляє нематеріальні роботи, побудовані на розвитку в часі. В рамках даної публічної лекції вона проілюструє розвиток «Методу Абрамович» як колективного досвіду, розробленого для об’єднання публіки один з одним та з самим собою, а також представить нову генерацію художників перфомансу, що стали учасниками двох нещодавніх проектів MAI.

Поняття крихкості, стало основою концепції виставки і відображає тендітний стан уразливості – саме це визначення претендує на те, щоб бути найактуальнішою характеристикою сучасного світу. Термін «Fragile State» – це рефлексія про крихкий стан світового порядку, або у більш абстрактному сенсі – воно має відношення до ідеологічних, культурних та соціальних уразливостей. Водночас поняття крихкості стосується і кожної людини особисто – коли йдеться про уразливість тіла, психіки та свідомості.

Публічна програма «Крихкий стан», як і виставка, через серію подій дослідить різні тлумачення та визначення поняття крихкого стану. Кожна подія розглядатиме поняття крихкості в його різних аспектах – соціальному, культурному, історичному, філософському та психологічному. Адже за багатьма теоріями крихкість є засадничою характеристикою як людей, так і держав, глибоко приватною та водночас політичною.

З вересня по жовтень 2017 року лекторами публічної програми стануть видатні українські та світові фахівці – науковці та публічні діячі, дослідники та практики.

Публічна програма до виставки «Крихкий стан»

• 13.09, 19:00 – Кураторська екскурсія арт-директора PinchukArtCentre Бйорна Гельдхофа.
• 16.09, 16:00 – Лекція художниці Маріни Абрамович.
• 20.09, 20:00 – Лекція Паскаля Гілена. «Соціо-культурний аспект крихкості»
  Паскаль Гілен – директор дослідницького центру «Мистецтво в суспільстві (Arts in Society)» при Гронінському Університеті, де він є професором соціології мистецтва та культурної політики.
• 28.09 – Лекція Ярослава Грицака. «Історичний аспект крихкості»
  Ярослав Грицак – український історик, Доктор історичних наук і професор Українського католицького університету.
• 05.10 – Лекція про філософський аспект крихкості.
• 12.10 – Лекція про психологічний аспект крихкості.

Про Маріну Абрамович

Від старту своєї кар’єри в 1970х роках Маріна Абрамович працювала з перфомансом як з візуальною мистецькою формою. Тіло завжди було водночас її темою та творчим матеріалом. Досліджуючи власні фізичні та психічні межі у роботах, в яких прості дії побутового життя перетворюються на ритуал, вона переносила біль, виснаження та наражала себе на небезпеку у власному пошуку емоційної та духовної трансформації. Маріна Абрамович представляла свої роботи у найбільших інституціях США та Європи, у тому числі у Центрі Жоржа Помпіду, Париж, 1990; Музеї Гугенхайма, Нью-йорк, 2005; Музеї сучасного мистецтва Нью-Йорка, 2010; Галереї Serpentine, Лондон, 2014, тощо. Вона також брала участь у багатьох масштабних міжнародних виставках, серед яких Бієнале у Венеції (1976 та 1997) та Documenta VI, VII і IX, Кассель (1977, 1982 та 1992). Абрамович була нагороджена премією Золотого лева як Кращий митець 1997 року на Бієнале у Венеції за відеоінсталяцію та перфоманс «Балканське Барокко».

Для запитів ЗМІ:
тел.: +38 044 494 11 48,
press@pinchukartcentre.org