Євген Коршунов
Робота «Пил зцілює» капсулює спогади Євгена Коршунова про проходження базової військової підготовки (БЗВП) — за словами художника, своєрідного «поетичного вступу» у війну. Ззовні це мінімалістичний чорний блок, а всередині він умовно відтворює атмосферу бліндажа, –– укриття, що слугує житлом для військових. Малюнки на стінах зображують людей, із якими Коршунов жив, товаришував і спілкувався на БЗВП. У коротких описах художник розповідає про їхні прикметні риси й історії з минулого чи вже воєнного життя.
Робота запрошує відвідувач_ок наблизитись до побутових умов, у яких перебувають солдат_ки. Втім, бліндаж у цій інсталяції поміщений в окрему конструкцію, відмежовану від стін арт-центру, щоб наголосити на символічному характері такої реконструкції. Важливо, що робота «Пил зцілює» вхоплює на перший погляд суперечливі відчуття художника: цілковитий дискомфорт і своєрідний затишок. У бліндажі, зазвичай розташованому під землею, живе багато мишей, а ґрунтовий пил засмічує всі речі, потрапляє в очі й заважає дихати. Так, художник помітив, що після третього тижня перебування в бліндажах зранку по дорозі на шикування понад сотня людей починали кашляти однаково. Водночас військові всіляко оптимізували житло, додаючи різні зручності, як-от пляшка, що автоматично закривала двері, не дозволяючи холоду проникати всередину.
Власне, люди з найрізноманітнішими професіями й минулим, які перетнулися в армії, стають центром представленої роботи. Увага до них допомагає краще побачити обличчя, які стоять за узагальненим образом військового. Таким чином, робота підводить до роздумів про роль художника на фронті, ставлячи питання про те, чи є місце мистецтву в воєнній реальності.
Спеціальна премія та Приз громадськості
Коментуючи роботи лауреата другої Спеціальної премії та Призу громадськості Євгена Коршунова, члени журі зауважили:
«Євген Коршунов здобуває другу Спеціальну премію за роботу, що є унікальним свідченням повсякденного військового життя зсередини. Його малюнки й оповіді роблять анонімну постать солдата видимою, показують його як індивіда, як особистість. Крізь чоловічий погляд роботи розкривають ніжність, через яку проявляються мовчазні жести турботи під тиском воєнних навчань — і той тихий життєвий простір, у якому може оселитися мистецтво в тіні війни.
Журі вражене здатністю художника творити й залишатися митцем попри те, що він став солдатом. Щиро та з гумором Коршунов описує людство й людяність у складних умовах. Його робота засвідчує трансформацію чоловіків — їхніх тіл, цілей і функцій».