Хо Рей Ан
Хо Рей Ан – художник і письменник, який працює на перетині сучасного мистецтва, кіно, перформансу та теорії. Працюючи насамперед із такими засобами, як лекції, есе та фільми, він досліджує способи виробництва, поширення та зникнення образів у контексті глобалізму та управління. Його роботи виставлялися на Азійському мистецькому бієнале (2019), Бієнале в Кванджу (2018), Бієнале в Джакарті (2017), Бієнале у Шарджі (2017), Бієнале Кочі-Музіріса (2014), у Van Abbemuseum (Ейндговен, 2018), Haus de Kulturen der Welt (Берлін, 2017), Jorge B. Vargas Museum і Filipiniana Research Center (Маніла, 2017), Центрі сучасного мистецтва НТУ Сінгапуру (2017) та арт-просторі Para Site (Гонконг, 2015). У 2019 році він був нагороджений премією Міжнародної федерації кінокритиків (FIPRESCI) на Міжнародному фестивалі короткометражного кіно в Обергаузені, Німеччина. У 2018 році став стипендіатом програми DAAD Berliner Künstlerprogramm.
Хо Рей Ан – художник і письменник, який працює на перетині сучасного мистецтва, кіно, перформансу та теорії. Працюючи насамперед із такими засобами, як лекції, есе та фільми, він досліджує способи виробництва, поширення та зникнення образів у контексті глобалізму та управління. Його роботи виставлялися на Азійському мистецькому бієнале (2019), Бієнале в Кванджу (2018), Бієнале в Джакарті (2017), Бієнале у Шарджі (2017), Бієнале Кочі-Музіріса (2014), у Van Abbemuseum (Ейндговен, 2018), Haus de Kulturen der Welt (Берлін, 2017), Jorge B. Vargas Museum і Filipiniana Research Center (Маніла, 2017), Центрі сучасного мистецтва НТУ Сінгапуру (2017) та арт-просторі Para Site (Гонконг, 2015). У 2019 році він був нагороджений премією Міжнародної федерації кінокритиків (FIPRESCI) на Міжнародному фестивалі короткометражного кіно в Обергаузені, Німеччина. У 2018 році став стипендіатом програми DAAD Berliner Künstlerprogramm.
Ключовою роботою в експозиції є другий розділ з поточного відеопроєкту художника. Повний фільм оповідає столітню історію розвитку текстильної промисловості й численні похідні від неї види господарської діяльності у Великому Китаї. Кожен із трьох розділів фільму, а саме «Походження», «Лінія» й «Посадка» — стосується певного визначального історичного моменту й досліджує зміни в умовах праці, капіталі та технологіях у часи, коли одна соціально-економічна система поступається місцем іншій.
Наратив другого розділу, під назвою «Лінія», починається від перенесення шанхайських бавовнопрядильних фабрик до Гонконгу напередодні захоплення влади комуністами й триває до епохи реформ, коли промисловість Гонконгу у свою чергу була переміщена на материк й зосереджена навколо південного регіону Гуандун. У фільмі автор використовує архівні матеріали, інтерв’ю з колишніми працівниками й керівниками фабрик та репортажні кадри, зняті між Гонконгом й Гуандуном. Хо Рей Ан розповідає про гонконгський постіндустріальний перехід, зосереджуючи увагу на тому, як економічні стосунки Гонконгу з Гуандуном ілюструють горизонтальні зв’язки в межах сучасних всесвітніх капіталістичних відносин.
У просторі представлено дві репліки рекламних плакатів Китайського ярмарку імпорту й експорту, відомого також як Кантонський ярмарок, датовані 1970-ми роками. Під час ярмарку, на якому представники китайської торгівлі отримали одну з небагатьох нагод зустрітися з іноземними бізнесменами, можна було спостерігати процес ідеологічних зрушень єдиної правлячої Партії — початок поступового переходу до ринкової економіки, інтегрованої у глобальні економічні процеси. Дещо іронічне поєднання історичних зображень з вигаданими гаслами призводить до деполітизації самої технології виробництва у межах описаних політичних зрушень й одночасно ставить під питання можливості позбавлення індустрії ідеологічної складової.
