Поль Махекі
Поль Махекі (народився в 1985 році в Брив-ла-Гаярд у Франції) живе і працює в Лондоні. Навчався в паризькій школі мистецтв ENSAP-Cergy і лондонській Open School East. Роботи й перформанси Поля Махекі демонструвались у галереї Tate Modern (Лондон), на 57-му та 58-му Венеційських бієнале, в паризькому Центрі Помпіду та Lafayette Anticipations, талліннському Baltic Triennial 13, в Manifesta 12 у Палермо, в галереї Chisenhale (Лондон) та інших. Приділяючи основну увагу танцю і створюючи різноманітні роботи, які часто включають перформанси, інсталяції, звук і відео, Махекі розглядає потенціал тіла в якості архіву, щоб дізнатися, як формуються і створюються пам’ять та ідентичність.
Поль Махекі (народився в 1985 році в Брив-ла-Гаярд у Франції) живе і працює в Лондоні. Навчався в паризькій школі мистецтв ENSAP-Cergy і лондонській Open School East. Роботи й перформанси Поля Махекі демонструвались у галереї Tate Modern (Лондон), на 57-му та 58-му Венеційських бієнале, в паризькому Центрі Помпіду та Lafayette Anticipations, талліннському Baltic Triennial 13, в Manifesta 12 у Палермо, в галереї Chisenhale (Лондон) та інших. Приділяючи основну увагу танцю і створюючи різноманітні роботи, які часто включають перформанси, інсталяції, звук і відео, Махекі розглядає потенціал тіла в якості архіву, щоб дізнатися, як формуються і створюються пам’ять та ідентичність.
Поль Махекі у своїх роботах зосереджується на дослідженні дихотомії видимості й невидимості. Кожен з елементів інсталяції має вплив на фізичне сприйняття простору: що ми можемо побачити, почути чи відчути. Всі об’єкти рухаються або натякають на рух. Наприклад, мідні скульптури, для створення спонтанних зображень на їх поверхнях було проведено хімічну реакцію. Чи то глибокі частоти басів: вони проходять крізь тіло людини, яка перебуває у просторі.
Радіохімія — галузь досліджень, у якій зір є лише другорядним чуттям для дослідження нашої галактики, є відправною точкою для Поля Махекі. Саме від неї бере початок подальше дослідження космосу й можливості осягнути його з перспективи Землі. Кожна планета видає певний звук, свою унікальну пісню, – утворену частотами, які випромінюють електромагнітні поля планет, зірок й пульсарів.
У роботі «Коли тіла розчинялись в ефірі, сфери співали ноти небес» Махекі створює поетичний образ фігури, яка танцює під звуки Місяця. Перформанс здійснений самим художником й представлений у вигляді відео, містить різні хореографічні елементи, які ґрунтуються на циклічності й поновленні. Ці принципи зустрічаються в космології стародавнього Конго, а також у творах французького креольского поета Едуара Гліссана. Відеодиптих представлено на двох екранах, встановлених у суміжних просторах. Таке експонування створює ефект одночасної присутності й усунення.
Фігура, що танцює, з’являється й зникає на екранах, чутно нерозбірливе бурмотіння слів, малюнки на стінах зображують примарних істот, а металеві планети позначають нашу подорож цим чуттєвим простором, який не має початку й кінця. Інсталяція поєднує звук, світло й рухи, що розмиває фокус сприйняття простору й натякає на присутність чогось невидимого, або ж штучно виключеного з поля зору.
