Ю Аракі
На сьогодні у своїй художній практиці Ю Аракі зосередився на особистому переживанні разючого відчуття втрати. У новій мультимедійній інсталяції «Двостулкові» Ю Аракі запрошує глядача до вантажного контейнера як метафори порталу до інших місць, культур, контекстів і епох. Перша частина контейнера відсилає до початкового вигляду приміщень для караоке — японського винаходу, для якого спершу справді обладнували контейнери. Художник розширює значення «караоке», яке етимологічно походить від японських слів «кара» (порожнеча) й «оке» (оркестр), але водночас «кара» — омонім до слова «мушля». Аракі особливо зацікавила ідея каверу на пісню як переродження в іншому часі й місці, подібному до реінкарнації.
Відео «Двостулкові: Дія І» — імпровізована фрагментарна розповідь, що поєднує реальну історію юних закоханих, які вчинили самогубство, кинувшись у море між Японією та Кореєю, з легендою про св. Якова, урок французької фонетики та й різноманітні репрезентації устриць. У другій частині контейнера відеоскульптура «Вправи у мовчанці (Сцени з Двостулкових: Дія ІІ)» дає глядачам змогу зазирнути у гнучкий творчий процес Аракі. Твір складається з низки імпровізованих кінопроб, де актрису просять передати щось невербально — така собі алюзія до відомого епізоду з «Персони» Інгмара Бергмана (1966). Ці відеозаписи і фрагмент із діснеївського мультфільма «Аліса в Країні чудес» (1951) постають як прелюдія до «Двостулкових: Дії І». Образ устриць як класичний символ vanitas об’єднує частини проекту в одне ціле.