Анна Звягінцева (нар.1986) народилася в Дніпропетровську, Україна. Живе і працює в Києві. Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури в Києві, відділення станкового живопису. Член кураторської групи «Худрада», співредактор онлайн-видання Prostory.net.ua, присвяченого мистецтву, літературі, перекладу. Номінантка конкурсу серед молодих українських художників МУХі 2010 та Премії PinchukArtCentre 2013. Володарка спеціальної премії та призу громадськості Премії PinchukArtCentre 2015. У 2015 році також представляла Національний павільйон України на 56-тій Венеційській бієнале а рамках групової виставки «Надія». Останні персональні виставки Звягінцевої – «Недоречні дотики», PinchukArtCentre, Київ, 2017; «Радіо за стіною», Closer, Київ, 2015; «Довірливий рух», Щербенко Арт Центр, Київ, 2013. Серед групових виставок та проектів – «Mappe. Sguardi sui confine», Palazzo Litta Cultura, Мілан, Італія, 2018; «Sguardi sui confine», Трієнале у Мілані, Palazzo della Triennale, Мілан, Італія, 2018; Exercises in the Dust, культурний центр Tobacco 001, Любляна, Словенія, 2018.
Художню практику Анни Звягінцевої можна розглядати крізь призму дослідження рисунку як автоматичного малопомітного сліду. У своєму відео «Декларація наміру і сумніву» Звягінцева продовжує досліджувати сутність сліду, але тут на зміну аркушу паперу приходить сцена. У цьому кінематографічному досвіді художниця підкреслює просторову взаємодію й конфлікти між персонажами, наголошуючи, що їхні ролі можуть змінюватися. Глядачі бачать, як жінка миє підлогу. Але це не так. Лишилися тільки мерехтливі вологі сліди, які нагадують про минущість результатів будь-яких зусиль. Взаємодія жінки і променя демонструє певну субординацію між тим, хто веде, і тим, кого ведуть, проте водночас оприявнює фігуру сумніву. Спочатку дії жінки підпорядковані волі променя — вона працює там, куди він указує. Але потім її емансипація змінює динаміку рухів, і вона розсікає вузол залежності.
