Бехбаатар Енхтур

У своїй мистецькій практиктиці Бехбаатор Енхтур досліджує міграцію предметів, ритуалів і візуальної культури, зосереджуючись на тому, як еволюціонують їхні значення, зокрема у контексті його рідної Монголії та регіонів Центральної та Східної Азії загалом. Його скульптури, що часто набувають форм тварин, досліджують складні стосунки між людьми та нелюдьми.

Нова робота Енхтура натхненна дервішами — суфійськими мусульманськими містиками із Центральної Азії, відомими своїми ритуалами й захопливими оповідками. Дервіші не просто розповідали історії; вони проживали їх, постійно розвиваючи кожен наратив. Їхні усні традиції були мінливими, завжди відкритими до нових сенсів і тлумачень.
Натхненний концепцією «історій у русі», Енхтур створив мідні скульптури, динамічно розташовані на стіні, кожна з яких символізує як зв’язок із міфами та фольклором кочівників, так і розбіжності між ними. У його об’єктах ми знаходимо інтерпретації таких символів, як сорока, казки про Грифа та Змія, Вовка і Зайця, або П’ятнадцятиликий Махакала, а також такі сюжети, як «Кінь із сонцем на спині» або «Жінка з оленем». Мідь у цій роботі має подвійне значення. У буддистській традиції її часто використовують для статуй і маленьких ідолів у священних сімейних просторах, що символізує тонку, але глибоку межу між фізичним й духовним світами. Матеріал також уособлює крихкість і стійкість систем вірувань, поєднуючи матеріальне та трансцендентне.

Енхтур сплітає воєдино різноманітні, часом суперечливі історії, створюючи візуальну мозаїку міфів, легенд і духовних вчень, що часто відображає пошук рівноваги між добром і злом. Це злиття традицій символізує світ, який він бачить, — керований паралелями, а не поділом, — де не існує абсолютів.