Булебезве Сівані
Нова робота Булебезве Сівані «Uthuthu ethuthwini, uthuli eluthulini», що в перекладі з мови коса означає «Попіл до попелу, порох до пороху», пов’язана з глибоко особистою для художниці історією. У 2020 році її дядько, а невдовзі ще двоє членів родини, покінчили життя самогубством. Через карантинні обмеження того часу художниця не змогла відвідати похорони й була змушена долучитися до процесії через прямий ефір у Facebook. Згодом у сні вона побачила свого дядька, який блукав розгублений.
Роздумуючи про втрату, скорботу й перехід між життям і смертю, Сівані досліджує традиції та ритуали, глибоко вкорінені в культурах і церквах Південної Африки. Існує повір’я, що після вчинення людиною самогубства її душа опиняється в «проміжному» стані, де дух не здатен знайти спокій, поки не буде проведено відповідні обряди. На відео глядачі стають свідками цих ритуалів, а також поховальних традицій, які виконуються для полегшення переходу душі. Відео містить предмети й символи, пов’язані як зі сновидіннями про смерть, так і з траурними традиціями. Наприклад, побачити уві сні наречену вважається передвістям смерті, а в деяких народів прийнято після загибелі члена сім’ї голити голову.
Ритуал побиття тіла молитовними ременями, який виконується лише у випадку самогубства, має на меті звільнити дух померлої людини з фізичного царства, полегшити його перехід у загробне життя та запобігти його неспокою чи тому, що він заподіє шкоду живим. Таким чином проявляється зобов’язання спільноти вшановувати й захищати як померлих, так і людей у скорботі.
Булебезве Сівані пропонує уявну подорож для тих, хто намагається зрозуміти природу традицій і їх духовне значення. Розмиваючи межі між минулим і сьогоденням, життям і смертю, жалобою і надією, вона оприявнює силу ритуалу зцілювати, допомагати прийняти горе та дозволити собі проживати його у власному тілі.
Нова робота Булебезве Сівані «Uthuthu ethuthwini, uthuli eluthulini», що в перекладі з мови коса означає «Попіл до попелу, порох до пороху», пов’язана з глибоко особистою для художниці історією. У 2020 році її дядько, а невдовзі ще двоє членів родини, покінчили життя самогубством. Через карантинні обмеження того часу художниця не змогла відвідати похорони й була змушена долучитися до процесії через прямий ефір у Facebook. Згодом у сні вона побачила свого дядька, який блукав розгублений.
Роздумуючи про втрату, скорботу й перехід між життям і смертю, Сівані досліджує традиції та ритуали, глибоко вкорінені в культурах і церквах Південної Африки. Існує повір’я, що після вчинення людиною самогубства її душа опиняється в «проміжному» стані, де дух не здатен знайти спокій, поки не буде проведено відповідні обряди. На відео глядачі стають свідками цих ритуалів, а також поховальних традицій, які виконуються для полегшення переходу душі. Відео містить предмети й символи, пов’язані як зі сновидіннями про смерть, так і з траурними традиціями. Наприклад, побачити уві сні наречену вважається передвістям смерті, а в деяких народів прийнято після загибелі члена сім’ї голити голову.
Ритуал побиття тіла молитовними ременями, який виконується лише у випадку самогубства, має на меті звільнити дух померлої людини з фізичного царства, полегшити його перехід у загробне життя та запобігти його неспокою чи тому, що він заподіє шкоду живим. Таким чином проявляється зобов’язання спільноти вшановувати й захищати як померлих, так і людей у скорботі.
Булебезве Сівані пропонує уявну подорож для тих, хто намагається зрозуміти природу традицій і їх духовне значення. Розмиваючи межі між минулим і сьогоденням, життям і смертю, жалобою і надією, вона оприявнює силу ритуалу зцілювати, допомагати прийняти горе та дозволити собі проживати його у власному тілі.
