Дана Кавеліна
Подяки:
Декораторка: Анна Никитюк
Декораторка: Уляна Піхорович
Оператор-постановник: Михайло Челноков
Музика: Volyn Field, Максим Кавелін, Віра Сіциліцина
Художниця й режисерка Дана Кавеліна працює з анімацією і відео, а також із живописом, графікою та інсталяцією. У її роботах переплітаються особисті й колективні спогади, маргіналізовані історичні наративи та актуальні проблеми сучасності, які розкривають вразливість людей і всього живого.Остання відеоінсталяція Кавеліної — це поетичний роздум про поняття справедливості під час війни. Оскільки повномасштабне вторгнення Росії в Україну триває вже третій рік, новий закон про мобілізацію, прийнятий навесні, ставить деяких українських чоловіків перед важким вибором: підкоритися й ризикнути опинитися на передовій чи ухилитися від служби й зіткнутися з покаранням і суспільним осудом.
За допомогою трисерійної стоп-моушн анімації, яка демонструється поруч із ширмами з живописом, Кавеліна намагається осмислити випадки примусової мобілізації в Україні, піднімаючи важливі питання про права окремих людей та нелюдських а́кторів. Метеорологічні метафори, такі як «погана погода» чи «насувається дощ», справді використовувалися в соцмережах для інформування людей про можливі мобілізаційні дії в певному районі. На ці обставини майже неможливо вплинути так само, як і на погоду.Роздуми про довкілля в роботі Кавеліної розкриваються у взаєминах між людьми та їхнім оточенням під час війни, коли навколишнє середовище постає як територія, яку потрібно захистити чи втратити, і як прихисток, що пропонує укриття і підтримку в умовах хаосу. Камуфляж тут слугує метафоричною лінією порятунку, що встановлює спорідненість між людиною та довкіллям, і таким чином пропонує повернення додому.
Тема мімікрії — одна з центральних у відеоінсталяції Кавеліної. Вона розкривається в кілька способів: як камуфляж, що відображає світ природи й повторює поведінку різних істот, і як лялькова анімація, що відтворює реальність, зображаючи природу за допомогою штучних матеріалів. У своїй роботі Кавеліна розкриває складнощі війни та втрати — досвіду, який часто важко описати тим, хто цього не проживав — і пропонує поглянути на природу як на несподівану можливість порятунку чи відродження.
Подяки:
Декораторка: Анна Никитюк
Декораторка: Уляна Піхорович
Оператор-постановник: Михайло Челноков
Музика: Volyn Field, Максим Кавелін, Віра Сіциліцина
Художниця й режисерка Дана Кавеліна працює з анімацією і відео, а також із живописом, графікою та інсталяцією. У її роботах переплітаються особисті й колективні спогади, маргіналізовані історичні наративи та актуальні проблеми сучасності, які розкривають вразливість людей і всього живого.Остання відеоінсталяція Кавеліної — це поетичний роздум про поняття справедливості під час війни. Оскільки повномасштабне вторгнення Росії в Україну триває вже третій рік, новий закон про мобілізацію, прийнятий навесні, ставить деяких українських чоловіків перед важким вибором: підкоритися й ризикнути опинитися на передовій чи ухилитися від служби й зіткнутися з покаранням і суспільним осудом.
За допомогою трисерійної стоп-моушн анімації, яка демонструється поруч із ширмами з живописом, Кавеліна намагається осмислити випадки примусової мобілізації в Україні, піднімаючи важливі питання про права окремих людей та нелюдських а́кторів. Метеорологічні метафори, такі як «погана погода» чи «насувається дощ», справді використовувалися в соцмережах для інформування людей про можливі мобілізаційні дії в певному районі. На ці обставини майже неможливо вплинути так само, як і на погоду.Роздуми про довкілля в роботі Кавеліної розкриваються у взаєминах між людьми та їхнім оточенням під час війни, коли навколишнє середовище постає як територія, яку потрібно захистити чи втратити, і як прихисток, що пропонує укриття і підтримку в умовах хаосу. Камуфляж тут слугує метафоричною лінією порятунку, що встановлює спорідненість між людиною та довкіллям, і таким чином пропонує повернення додому.
Тема мімікрії — одна з центральних у відеоінсталяції Кавеліної. Вона розкривається в кілька способів: як камуфляж, що відображає світ природи й повторює поведінку різних істот, і як лялькова анімація, що відтворює реальність, зображаючи природу за допомогою штучних матеріалів. У своїй роботі Кавеліна розкриває складнощі війни та втрати — досвіду, який часто важко описати тим, хто цього не проживав — і пропонує поглянути на природу як на несподівану можливість порятунку чи відродження.
