Гіра Набі
Зосереджуючись на делікатній взаємодії між життям і занепадом, проєкт Гіри Набі «Як полюбити дерево» розповідає про зникомі екосистеми та багате біорозмаїття Пакистану. Поєднуючи різні художні медіа, такі як багатоканальне відео, знайдена кераміка та текстильні вироби, художниця заглиблюється у вивчення глибоко вкорінених зв’язків між людиною та природним світом. Набі вирушає у кілька експедицій гімалайськими сосновими лісами, що оточують місто Муррі, в регіоні Галіят. У цій місцевості колишні британські гірські станції, що лишились з колоніальних часів, стали невіддільною частиною ландшафту. Території, що колись процвітали, тепер руйнуються внаслідок довготривалої ресурсної експлуатації, залишаючи по собі свідчення болісного минулого, переплетеного з капіталістичною експансією.
Виявляючи наслідки, залишені колоніальним пануванням і поточним виснаженням цих екосистем, робота також оповідає про складні реалії, з якими стикаються мешканці регіону. Колоніальні та постколоніальні уряди, силоміць захопили контроль над цими землями, й запроваджуючи суворі закони, спровокували новий цикл руйнувань. Під час холодних зим і безнадійних часів, селяни мусили зрубувати вікові дерева, щоб вижити. Відтиски пошкоджених чи померлих дерев, що їх зробила Набі під час мандрівки, слугують мовчазними свідками страждань і землі, і людей, показуючи їх спільну боротьбу та стійкість. У своїх ціанотипіях і шовкодруці на текстильних творах, художниця розмірковує про час, пам’ять, зникнення або винищення, та про непевне майбутнє.
Українська земля також має історію колоніальних перетворень. За режиму Сталіна та в наступні десятиліття природу змінювали з метою підвищення продуктивності земель. Ця політика включала насадження лісосмуг довкола полів, будівництво каналів і зрошувальних систем, що порушували степові біоми, та створення численних масивних гідроелектростанцій і водосховищ на Дніпрі. За війни, яку розв’язала Росія, у цих лісосмугах почали будувати окопи та укріплення — нові ландшафти бойових дій у східних і південних областях України. А 2023 року російські війська знищили дамбу радянських часів, що утримувала Каховське водосховище, створивши прецедент екоциду.
Зосереджуючись на делікатній взаємодії між життям і занепадом, проєкт Гіри Набі «Як полюбити дерево» розповідає про зникомі екосистеми та багате біорозмаїття Пакистану. Поєднуючи різні художні медіа, такі як багатоканальне відео, знайдена кераміка та текстильні вироби, художниця заглиблюється у вивчення глибоко вкорінених зв’язків між людиною та природним світом. Набі вирушає у кілька експедицій гімалайськими сосновими лісами, що оточують місто Муррі, в регіоні Галіят. У цій місцевості колишні британські гірські станції, що лишились з колоніальних часів, стали невіддільною частиною ландшафту. Території, що колись процвітали, тепер руйнуються внаслідок довготривалої ресурсної експлуатації, залишаючи по собі свідчення болісного минулого, переплетеного з капіталістичною експансією.
Виявляючи наслідки, залишені колоніальним пануванням і поточним виснаженням цих екосистем, робота також оповідає про складні реалії, з якими стикаються мешканці регіону. Колоніальні та постколоніальні уряди, силоміць захопили контроль над цими землями, й запроваджуючи суворі закони, спровокували новий цикл руйнувань. Під час холодних зим і безнадійних часів, селяни мусили зрубувати вікові дерева, щоб вижити. Відтиски пошкоджених чи померлих дерев, що їх зробила Набі під час мандрівки, слугують мовчазними свідками страждань і землі, і людей, показуючи їх спільну боротьбу та стійкість. У своїх ціанотипіях і шовкодруці на текстильних творах, художниця розмірковує про час, пам’ять, зникнення або винищення, та про непевне майбутнє.
Українська земля також має історію колоніальних перетворень. За режиму Сталіна та в наступні десятиліття природу змінювали з метою підвищення продуктивності земель. Ця політика включала насадження лісосмуг довкола полів, будівництво каналів і зрошувальних систем, що порушували степові біоми, та створення численних масивних гідроелектростанцій і водосховищ на Дніпрі. За війни, яку розв’язала Росія, у цих лісосмугах почали будувати окопи та укріплення — нові ландшафти бойових дій у східних і південних областях України. А 2023 року російські війська знищили дамбу радянських часів, що утримувала Каховське водосховище, створивши прецедент екоциду.
Спеціальна премія
Коментуючи нагородження Гіри Набі, журі зазначило:
«Інсталяція Гіри Набі, що складається з плину тканин, відеопроекцій та звукового супроводу, є важливим внеском у мистецькі практики, які звертаються до деколоніальної екології. Інсталяція використовує фрагментацію як методологію — що візуальну, то й звукову — запрошуючи нас замислитися над численними тріщинами та уламками, які з’являються внаслідок постійного руйнування довкілля. Ця робота поетично нагадує нам, що багато конфліктів, які ми переживаємо сьогодні, пов’язані з екстрактивістськими практиками щодо нашого довкілля»
Виставки
