Кастіель Віторіно Бразилейро
Кастіель Віторіно Бразилейро цікавиться вивченням принципу трансмутації, а також таких понять, як доля та зцілення. Її дослідження бере за відправну точку афро-бразильську духовність і психологію та розглядає мистецтво як інструмент для зцілення від шрамів колоніального насильства й нерівномірного розподілу ресурсів.
Її поточний проєкт «Відчуття часу» обертається навколо концепції Часу. Він аналізує поширене тлумачення поняття часу як невідворотного потоку, сповненого неминучих змін і викликів. Виходячи з першооснов культури народів банту, де Час сприймається як циклічний, а не лінійний, Віторіно Бразилейро пропонує інший погляд на нього — як на збалансовану силу, що може породжувати спокій і турботу через екологічну пам’ять.
Простір артцентру перетворюється на лісову галявину, запрошуючи відвідувач_ок ступити в її затінену гущавину. Прокладаючи власний шлях по вкритій українським родючим ґрунтом підлозі та між стовбурами дерев, глядач_ки мають можливість ретельно оглянути простір, або ж просто присісти на гамак і сповільнитися. Для поточної частини роботи Віторіно Бразилейро дослідила українські дерева та їхнє сакральне значення, тож обрала вербу як символ безсмертя, захисту й родючості. Художниця вірить, що рослини є предками та свідками нашої історії, досягнень і занепадів, тому переконана в їх спроможності розділити наші радості, сумніви і прагнення. Кожному дереву вона присвоює певний колір, який, згідно з бразильськими релігіями Умбанда і Кандомбле, має особливе значення, пов’язане з фазами життя Сонця: синій — сила трансмутацій, жовтий і білий — мир, чорний — гнучкість і мужність, червоний — любов.
Створюючи сакральний простір, Віторіно Бразилейро пропонує інше сприйняття часу — як циклічного руху життя, смерті та відродження, що надає можливості для зцілення й спільного пізнання.
Кастіель Віторіно Бразилейро цікавиться вивченням принципу трансмутації, а також таких понять, як доля та зцілення. Її дослідження бере за відправну точку афро-бразильську духовність і психологію та розглядає мистецтво як інструмент для зцілення від шрамів колоніального насильства й нерівномірного розподілу ресурсів.
Її поточний проєкт «Відчуття часу» обертається навколо концепції Часу. Він аналізує поширене тлумачення поняття часу як невідворотного потоку, сповненого неминучих змін і викликів. Виходячи з першооснов культури народів банту, де Час сприймається як циклічний, а не лінійний, Віторіно Бразилейро пропонує інший погляд на нього — як на збалансовану силу, що може породжувати спокій і турботу через екологічну пам’ять.
Простір артцентру перетворюється на лісову галявину, запрошуючи відвідувач_ок ступити в її затінену гущавину. Прокладаючи власний шлях по вкритій українським родючим ґрунтом підлозі та між стовбурами дерев, глядач_ки мають можливість ретельно оглянути простір, або ж просто присісти на гамак і сповільнитися. Для поточної частини роботи Віторіно Бразилейро дослідила українські дерева та їхнє сакральне значення, тож обрала вербу як символ безсмертя, захисту й родючості. Художниця вірить, що рослини є предками та свідками нашої історії, досягнень і занепадів, тому переконана в їх спроможності розділити наші радості, сумніви і прагнення. Кожному дереву вона присвоює певний колір, який, згідно з бразильськими релігіями Умбанда і Кандомбле, має особливе значення, пов’язане з фазами життя Сонця: синій — сила трансмутацій, жовтий і білий — мир, чорний — гнучкість і мужність, червоний — любов.
Створюючи сакральний простір, Віторіно Бразилейро пропонує інше сприйняття часу — як циклічного руху життя, смерті та відродження, що надає можливості для зцілення й спільного пізнання.
