Салім Байрі
Інсталяція Саліма Байрі займає технічний куточок артцентру, перетворюючи цей простір на незвичне для публічної інституції приміщення — добре укомплектовану продуктову комору. Зайшовши у кімнату, відвідувач_ки бачать ряди полиць з консервами, зерном, пляшками олії й іншими продуктами тривалого зберігання. Через обмежений розмір всередині може перебувати лише кілька людей водночас, що сприяє більш приватному та вдумливому ознайомленню зі вмістом кімнати.
Розглядаючи полиці, серед різноманіття повсякденних продуктів відвідувач_ки натрапляють і на твори Байрі. Серед них, зокрема, Земляна голова — серія картин, які відображають хвилювання художника щодо втрати своєї ідентичності марокканця впродовж його інтеграції в нідерландську культуру. Також на застарілих телевізорах транслюються його зациклені відеороботи, а біля входу в кімнату можна помітити Інвентарні рисунки. Ця серія містить ретельно прописані списки, які, втім складаються з еклектично поєднаних речей у несподіваних сусідствах — від смаків локшини швидкого приготування до назв творів деколоніальних афроамериканських письменни_ць. Ще однією роботою є Крамничка знахідок — віртуальний аналог кунсткамери, який містить цифрові репліки особистих артефактів й спогадів, що їх художник намагається увіковічнити у формі скульптур. У рамках поточної експозиції, Крамничка знахідок слугує двовимірним розширенням комори. На її цифрових полицях, що продовжують матеріальні, розміщені глиняні скульптури різного розміру, які відтворюють мистецькі твори й дивні обʼєкти з майстерні художника в Амстердамі.
У своїй роботі, Байрі запрошує до роздумів над тим, що кожн_ій критично важливо зберегти — як у контексті фізичних потреб, так і на сентиментальному рівні. Чи є цей склад набором для виживання на випадок можливих довготривалих відключень електроенергії, чи це просто практичний запас продуктів для великої родини? Як марокканський емігрант, який у свідомому віці змінив своє місце проживання, Байрі постійно переймається питанням, що залишати, а від чого позбутись, незалежно від того, чи йдеться про матеріальні речі, культурні традиції, віртуальні матеріали чи особисті спогади. За допомогою цієї інсталяції художник грайливо і водночас осмислено запрошує поміркувати над власним визначенням своєї спадщини та особистої ідентичності. Він пропонує знайти тонкий баланс між плеканням минулого та впевненим усвідомленням майбутніх змін.
Інсталяцію Безсумнівно облаштувала вчителька української мови та літератури й домогосподарка, яка покинула рідний Мирноград і зараз проживає у Києві. Добірка обʼєктів комбінує нагальність з практичністю, стаючи частиною роздумів Байрі про те, що є необхідним для виживання. Робота слугує метафоричним простором, де відвідувач_ки можуть дослідити власні страхи й бажання.
Інсталяція Саліма Байрі займає технічний куточок артцентру, перетворюючи цей простір на незвичне для публічної інституції приміщення — добре укомплектовану продуктову комору. Зайшовши у кімнату, відвідувач_ки бачать ряди полиць з консервами, зерном, пляшками олії й іншими продуктами тривалого зберігання. Через обмежений розмір всередині може перебувати лише кілька людей водночас, що сприяє більш приватному та вдумливому ознайомленню зі вмістом кімнати.
Розглядаючи полиці, серед різноманіття повсякденних продуктів відвідувач_ки натрапляють і на твори Байрі. Серед них, зокрема, Земляна голова — серія картин, які відображають хвилювання художника щодо втрати своєї ідентичності марокканця впродовж його інтеграції в нідерландську культуру. Також на застарілих телевізорах транслюються його зациклені відеороботи, а біля входу в кімнату можна помітити Інвентарні рисунки. Ця серія містить ретельно прописані списки, які, втім складаються з еклектично поєднаних речей у несподіваних сусідствах — від смаків локшини швидкого приготування до назв творів деколоніальних афроамериканських письменни_ць. Ще однією роботою є Крамничка знахідок — віртуальний аналог кунсткамери, який містить цифрові репліки особистих артефактів й спогадів, що їх художник намагається увіковічнити у формі скульптур. У рамках поточної експозиції, Крамничка знахідок слугує двовимірним розширенням комори. На її цифрових полицях, що продовжують матеріальні, розміщені глиняні скульптури різного розміру, які відтворюють мистецькі твори й дивні обʼєкти з майстерні художника в Амстердамі.
У своїй роботі, Байрі запрошує до роздумів над тим, що кожн_ій критично важливо зберегти — як у контексті фізичних потреб, так і на сентиментальному рівні. Чи є цей склад набором для виживання на випадок можливих довготривалих відключень електроенергії, чи це просто практичний запас продуктів для великої родини? Як марокканський емігрант, який у свідомому віці змінив своє місце проживання, Байрі постійно переймається питанням, що залишати, а від чого позбутись, незалежно від того, чи йдеться про матеріальні речі, культурні традиції, віртуальні матеріали чи особисті спогади. За допомогою цієї інсталяції художник грайливо і водночас осмислено запрошує поміркувати над власним визначенням своєї спадщини та особистої ідентичності. Він пропонує знайти тонкий баланс між плеканням минулого та впевненим усвідомленням майбутніх змін.
Інсталяцію Безсумнівно облаштувала вчителька української мови та літератури й домогосподарка, яка покинула рідний Мирноград і зараз проживає у Києві. Добірка обʼєктів комбінує нагальність з практичністю, стаючи частиною роздумів Байрі про те, що є необхідним для виживання. Робота слугує метафоричним простором, де відвідувач_ки можуть дослідити власні страхи й бажання.
