Катерина Алійник

Зображуючи природу в найпотаємніших її проявах, Катерина Алійник наближає ситуації, які провокують страх та напругу. Глядач_ки засвідчують події, які зазвичай залишаються схованими від людського ока. Дикі кабани, хмари комах чи копошіння в корінні дерев — сцени настільки самодостатні, що викликають відчуття підглядання, недоречності погляду. Непередбачуваність подальшого розвитку подій посилює відчуття напруги.

Однією з центральних тем серії є «роздробленість» любові, свободи та смерті. Війна як задушливе тло викривлює звичні уявлення про ці величини, перетворюючи їх на щось крихке й спотворене. Так любов, яка трощиться на майже невидимі прояви, художниця спрямовує на навколишній світ, вразливість якого зараз розкривається по-особливому гостро.
На полотні, що має назву «Він помер від старості» зображений мертвий кабан. Такий образ втілює надію й відновлює природну подієвість, адже органічна смерть у контексті війни постає як привілей.

Інші роботи серії розкривають циклічність природних процесів. Кипуча хмара комах, натякаючи на біблійне знамення, стає передвісником Апокаліпсису. Водночас земля, наповнена рухом живих істот, показана не як середовище кінця, а як місце з власним бурхливим буттям.

Художниця досліджує, як страх, напруженість і постійна настороженість змінюють наше сприйняття природи. У її пейзажах природа втрачає свою ідеалізовану невинність, перетворюючись на простір напруги й тривоги. Через ці картини Алійник рефлексує над тим, як війна змінює наші уявлення про любов і красу, перетворюючи навіть найглибші почуття на джерело тривоги. Створюючи пейзажі, які водночас заворожують і лякають, художниця шукає новий спосіб віднайти любов у світі, де це почуття стало небезпечним.