Максим Ходак
Максим Ходак у своєму проєкті звертається до світового кіно задля подолання політичних розбіжностей і напрацювання спільної мови. Художник намагається вийти на зв’язок зі знаним іранським опозиційним режисером Джафаром Панагі — пише тому листа з пропозицією створити разом фільм, що осмислює досвід війни в Україні та роль іранських дронів «Шахед-136» у російських обстрілах.
У своїй країні Джафар Панагі позбавлений права займатися кіно через звинувачення у антиурядовій діяльності. Тому режисер часто знімає фільми, фізично не беручи участі в процесі. Цей підхід резонує з ідеєю Ходака, який створює в просторі виставки ситуацію очікування на прем’єру майбутнього фільму.
Рельєфний постер з мармуру демонструє кадри можливого сюжету: Джафар Панагі сидить на дивані, в той час як позаду нього мобільна група збиває ціль у небі над Україною, або ж батьки художника їдуть велосипедом у поле, аби побачити вирву від збитого дрона. Розбиваючи тишу очікування фільму, простір наповнює звук заведених двигунів із нової відеороботи Ходака. Візуальний ряд складається з підбірки сцен, вирізаних з іранських фільмів, де люди їздять на мопедах.