Ніколай Карабінович

Новий твір Ніколая Карабіновича – це фінальна робота трилогії, яку митець частинами презентував у PinchukArtCentre протягом останніх чотирьох років. У першій частині під назвою «Голос тонкої тиші» він розповідав історію свого діда, депортованого до Казахстану в 1949 році. Друга, що називалась «Якнайдалі», була присвячена дослідженню грецького та єврейського коріння сім’ї Карабіновича та міркуванням про історичну напругу й конфлікти між цими народами, діаспори яких співіснують у сучасній Одесі. У третій та останній частині митець висвітлює досвід, пов’язаний з життєвими перипетіями, з якими зіткнулась його мати. Розповідаючи дуже особисті історії з життя власної сім’ї, він при цьому надає їм лаконічної форми, зводячи до мінімуму подробиці, що дозволяє глядач_кам ідентифікувати себе з героями цих робіт і перейнятися їхніми почуттями.

Своєю розповіддю про маленьку особисту трагедію митець натякає на те, що подібні нещастя трапляються ще з мільйонами інших людей, та їхні страждання проходять непоміченими на тлі злочинів і жахіть війни. Він підкреслює конфлікт між присутністю й відсутністю, знайомий багатьом українцям, які мусили виїхати за кордон. У відео мати митця виконує Концерт для органа, литавр і струнного оркестру Франсіса Пуленка на уявному органі. При цьому в кадрі не видно слухач_ок і не чути музики, а героїню оточує тиша та безлюдна пустеля.