Тамара Турлюн
Тамара Турлюн створює масштабну інсталяцію «Шкуринка», що нагадує чи то сукупність ємностей для рідин, чи то витягнуті жіночі груди або ж квіти наприкінці цвітіння. В основу роботи художниця закладає власне спостереження за сім’єю, в якому розкриваються теми виснаження у турботі та зв’язку поколінь. Об’єкти, які левітують у просторі, відтворюють безпечний притулок, який створюють рідні для своїх нащадків, та демонструє ціну, яку вони платять за нього.
Турлюн проводить паралелі між материнською турботою і ритуалом — водночас магічним і виснажливим. Створюючи портрет жінки, де тіло стає уособленням турботи й важкої праці, вона зображує поступову зміну грудей під впливом материнства, роботи, часу. У цьому контексті художниця говорить про втрату жінкою відчуття власності над своїм тілом: воно перетворюється на інструмент для інших, виходить за межі особистого досвіду і стає метафорою. Вона підносить цю тему на ширший рівень, піднімаючи питання про виснаження як колективний стан, що вражає цілі покоління.