Вікторія Довгадзе

Центральною темою нової роботи Вікторії Довгадзе є людське тіло як об’єкт публічного покарання. Воно розривається поміж страхом і бажанням, болем і насолодою, що можуть бути одночасними чи переживатись окремо. У своїй іммерсивній інсталяції мисткиня пропонує глядач_кам дослідити внутрішній світ декількох персонажів, які взаємодіють із людським тілом у площині того, що прийнято вважати ненормальним. Ці персонажі – людина, яку «виправляють» покаранням, мастурбатор і некрофіл. Особливу увагу в роботі приділено також самому тілу, яке, звільняючись від умовностей, віддається виру своїх таємних бажань.

Експозицію поділено на три частини, кожна з яких розташовується в окремій залі. У цих залах відбувається взаємодія концептів страху та бажання, їх переплетіння, взаємне проникнення, ствердження та заперечення.

Перша й друга зали присвячені Монстру, що виставляє себе на огляд, при цьому ховаючи своє справжнє обличчя. Він ховається за суспільними нормами – єдиною загальноприйнятою правдою, яка, втім, не має влади над самим Монстром.

Частина, що експонується в третій залі, розповідає про тіло як територію одночасно прихованих і примітивних бажань, тіло, що звільняється від пут контролю. Втім, у цього звільнення є й інший бік: у певній точці бажання змінюються ненавистю, що сама перетворюється на джерело насолоди.

Робота Довгадзе – це візуальне дослідження межі між уявою та дійсністю. Авторка розглядає цю межу крізь призму снів і потаємних прагнень, демонструючи, наскільки розмитою вона стає у царині підсвідомого.

Некрофіл

Некрофільство – це жагучий потяг до всього мертвого, хворого, гнилісного, такого що розкладається. Це пристрасне бажання перетворити все живе в неживе, тяга до руйнування заради руйнування.

Некрофіл – антипод життя.

Некрофіла тягнуть до себе темрява і безодня.

У міфології і поезії його увага прикута до печер, безодні океану, підземель, моторошних таємниць і образів сліпих людей.

Для того щоб зробити живе керованим, підконтрольним, треба його умертвити.

Некрофільський характер може проявитися в переконаності, що єдиний шлях вирішення проблем і конфліктів – це насильство.

Некрофіла не цікавлять інші люди, природа і все живе.

Мастурбатор

Тут головним героєм є не той, хто нападає, а той, на кого напали. Інколи індивід цього навіть не усвідомлює, а інколи дуже чітко розуміє.

В одному просторі опиняються монстр і жертва, але з різними історіями.

З одного боку – той, хто несе лише кривду, при цьому ще й розважаючись, а з іншого – той, хто цю кривду з задоволенням приймає.

Подяка Глібу Ященку (knyazcotic), ТУЧА, Molly Route, Вікторії Теологовій.