Вівторок — Неділя з 12:00 до 21:00
Понеділок — вихідний
Вхід вільний
У своїй художній практиці Дмитро Старусєв звертається до аналогових фотографічних процесів, які несуть в собі відчуття непередбаченості, тактильності і рукотворності та дозволяють глядачу сприймати роботу на фізичному рівні. Для автора передусім важлива фіксація емоційної складової реальності, яку він знаходить в абстрактних композиціях та втілює за допомогою фотографічного медіуму.
Художник створює великоформатні аналогові фотографії та заключає їх у музейні рами, актуалізуючи дискусію про сутність самого медіума фотографії, її автономії та звільняє її від канонів та стереотипів, якими вона жила раніше. Ніби утверджує прогнози з «Лексикону прописних істин» Гюстава Флобера щодо дагеротипа, який «замінить живопис». Тут фотографічне полотно сприймається як живопис, а можливості аналогової фотографії звільняють її від функції документування дійсності та натомість створюють чуттєві пограничні образи, усуваючи об’єкт зображення та виводячи на перший план саме досвід.
Ідея серії «Три сестри» виникла у момент перебування на кордоні трьох держав — України, Росії та Білорусі. Ці роботи поєднують у собі відчуття водночас низького, плотського досвіду (від пошматованих тіл, подрібнених внутрощів, на тлі яких з пустотного та винищеного проростає нове життя) та відчуття релігійного трепета — піднесення, благоговіння, а також страху, неприступності, невимовного, що містить у собі щось важливе та величне. Ці образи викликають асоціації із біблійним «Розверзлася сльота небесна» та містять в собі розміркування над початком та кінцем, небуттям та позачасовістю. Великоформатні фотографії складаються з двох частин, що є технологічним обмеженням, однак утворені шви сприймаються як пошрамована людська плоть, роздерта вагіна, стик кордонів та територій.