Новий сайт PinchukArtCentre
Перейти
укр
рус
eng
ГоловнаПреса про насУкраїнські21-е століття Росії: мистецтво має бути брутальним

21-е століття Росії: мистецтво має бути брутальним

19 січня 2009

Нова експозиція в центрі Пінчука: духовна вбогість «маленьких людей» Росії протиставлена пpовітряній легкості життя у Великобританії.

У PinchukArtCentre 17 січня відкрилися відразу 3 експозиції. Дві великі виставки: персональна англійки Сем Тейлор-Вуд і групова російських художників «21 Россия». Третя — експозиція молодого японського фотографа Кейта Сигіура.

«21 Россия»: підбір викликає сумніви

Але, втім, по порядку. «21 Россия» — антологія сучасного мистецтва країни, на яку ми постійно озираємося, з якою сперечаємося, але перевагу якої не визнати дуже важко: вона більша, ширша, краща, і її арт-процес цьому цілком відповідає. Хоча, з іншого боку, в гротескності йому теж не відмовити.

Центр Пінчука вмістив в себе проекти 21-го російського художника періоду після 2000 року. Підбір робіт, а місцями і художників, викликає сумніви. Але при всій роз'єднаності, експозиція, яку досить складно сприймати як щось цілісне, цілком може служити «антологією» сучасного російського мистецтва. Вона репрезентативна і тут точно є на що подивитися.

Відео-інсталяція «Маленькие человечки» — чудовий іронічний портрет дрібного обивателя, мікроскопічного жителя «середньоруського містечка». Картонні коробочки, в яких тужаться ці «маленькі люди», — будиночки з їх обмеженістю, бідністю, духовною вбогістю і брудним побутом, смішні і трохи злі карикатури. Інший проект, на який потрібно і важливо йти це «Последнее восстание 2» групи «АЕС+Ф», — чуттєве, вологе буйство форми і молодості, жорстоке і красиве.

Не варто пропускати і важкі «замасковані» танкові вежі Анатолія Осмоловського — проект «Изделия». «Трон» Сергія Шеховцова теж цікавий. Та все ж, його присутність на виставці швидше продиктована політичними мотивами, ніж естетичними. Аж занадто зрозуміло, хто і навіщо на ньому сидить. Трендова яскрава графіка «Футураша» в стилі Такаши Муракамі від Наталії Стручкової цілком мила, хоча все ж таки дуже «в стилі». Варто затриматися і біля відео-арта, там зустрічаються цілком щирі, яскраві і живі зразки.

Серед слабких місць експозиції — декілька персонажів, які потрапили помилково не тільки в стіни PinchukArtCentre, а й в мистецтво як таке. Олексій Калліма і Павло Пепперштейн, напевно, очолять цей список, разом з Володимиром Дубосарським і Олександром Виноградовим, чиї кітчеві бітли серед беріз можуть відправити в глибоку кому навіть організм, загартованим творами українських художників. І річ не в тім, що вищеназвані товариші малювати не вміють, а в тому, що вони не знають, навіщо це робити, окрім як заради грошей. Ось і виходить порожньо.

Польоти і зітхання Сем Тейлор-Вуд

Англійка Сем Тейлор-Вуд — давно і надовго посіла одне з лідируючих місць у сфері сучасного мистецтва. Її експозиція в центрі Віктора Пінчука — перша в Східній Європі персональна виставка художниці.

PinchukArtCentre вже встиг познайомити Київ з Тейлор-Вуд — її роботи були представлені в проектах «Око підсвідомості: фотографії з колекції Елтона Джона» і Reflection. Цього разу до Києва привезли багато фоторобіт і відео, як старих, так і нових. Прекрасних і чудових, захоплюючих і проникливих.

Перша і головна — «Зітхання»: музична відео-інсталяція, побудована на виступі симфонічного оркестру Бі-Бі-Сі. Це ода красі, мистецтву, духовності, пристрасті, непідроблена, така, що не боїться свого пафосу, зачіпає своєю інтимністю. Ідеалістична, позбавлена гнилого скепсису contemporary art, розкішна пісня, яка затьмарила світову прем'єру іншого відео, — «Трихвилинний раунд» з братами Кличками. У ньому Сем Тейлор-Вуд продовжила тему дослідження суті людей, яких і так всі знають, розпочату нею ще в проекті Crying Man. Тоді художниці вдалося дивно повно і зворушливо її розкрити. Та все ж брати-боксери вдалися британці не дуже.

Фотографії Сем Тейлор-Вуд — літаючі дівчатка серій «Стільці Брема Стокера», «Втеча художника» та «Автопортрет у вільному польоті» — по-своєму в чомусь наївні і ідеалістичні. Але це тиха розповідь про душу і розкриття її станів. Так само до Києва вперше привезли роботи, які були представлені в Українському павільйоні на Венеціанському Бієнале 2007: «Ця біла суєта», «Минуле століття» и «Слуга».

«Темний ліс» в Project Room

У Project Room цього разу представлені роботи молодого японського фотографа Кейта Сігіура, учасника виставки-ярмарку GEISAI, що щорічно проводиться в Токіо Такаши Муракамі.

Його проект «Темний ліс» — це абсолютно особливий, магнетичний медитативний світ. Світ усередині себе, світ, що засмоктує, вабить, але спокійний і тихий. У ньому немає галасливих маніфестів і соціальної критики, в ньому тільки нескінченність і час для себе. Зростання дерев у нерухомому темному лісі, досконале мистецтво для споглядання і зазирання. У себе.

Автор: Анастасія Алєксєєва
Джерело: «ПіК України»