Юрій Юрський

Дякую, що запросили. Мене звати Юрій Йорський і я ЛГБТ активіст вже впродовж довгого часу.

Ситуація, що склалася в країні, пов'язана з економікою і політикою, дуже важка, тому наявність ЛГБТ- активізму дуже важлива зараз. Економічна ситуація дуже не стабільна, і люди думають в першу чергу як заробити на шматок хліба і прогодувати сім'ю. І в них не йде пріоритетом думати про те, що таке їхні права, що означає їхня обізнаність, освіта у сфері прав людини, тобто думати про свої права на голодний шлунок - дуже важко. Ситуація політична, пов'язана з війною, вона дуже загострена і так само впливає на положення прав людини. Як багато людей говорить, у тому числі наші опоненти з "Правого сектору", що під час війни їм неможливо думати про те, що ЛГБТ-спільнота вимагає "особливих прав", тому що у нас є більш нагальні справи, як війна з Росією.

Існує велика різниця між тим, що таке бути геєм у столиці, у великому метрополісі і що таке бути геєм у невеликому індустріальному місті, з якого я родом, із Запоріжжя. Промисловий регіон, де дуже багато заводів, дуже високий відсоток населення - це роботяги, які від дзвінка до дзвінка на роботі, рівень толерантності, інтелігентності, освіченості не достатньо високий, тому, на жаль, відсоток гомофобії, насильницьких дій, буллінгу набагато вище в регіонах, ніж у столиці.

Питання з камінг-ауту перед рідними закрався дуже давно. Частково він досі під питанням. Буквально два місяці тому я зробив камінг-аут своєму старшому братові. Він типовий житель індустріального міста Запоріжжя, він працює на заводі, що займається виробництвом двигунів для літаків. У нього дружина, двоє дітей і в одного з них я хрещений. І я страшенно боявся, що він мені заборонить з ким-небудь із них спілкуватися. Але на тлі того, що я часто чув від нього гомофобні жарти, мені здавалося, що реакція буде негативна. Я був неймовірно здивований його реакцією, його словами, приємно здивований. Він мені сказав, що я його брат і він буде мене любити незалежно ні від чого. Він сказав, що буде радий, якщо я буду приїжджати до нього додому зі своїм хлопцем і ми будемо проводити час разом. Після камінг-ауту наші відносини ще покращилися і стали міцнішими.

Проблема українського суспільства в тому, що воно, як і багато інших, патріархально, і у нас йде дуже нав'язана ідея маскулінності в суспільстві. У чоловіків і жінок повинні бути ролі, які чітко розділені. Тому від чоловіка очікують, крім звичайних речей, того, щоб він був сильним, захисником, добувачем у сім'ї. Від нього очікують, що він знайде типову чоловічу роботу, що він буде важко працювати, у той час як його вірна дружина буде сидіти вдома, готувати йому їжу, прибирати і ростити дітей. Цей пресинг починається з дитинства, він нав'язується у школі, тому хлопці геї, які з дитинства розуміють про свою гомосексуальність під тиском цього пресингу, бояться зробити неправильний крок. Вони бояться десь проколотися, щоб десь не вискочила їх фемінність, тобто талановиті діти бояться йти до школи танців, бояться ставати художниками, дизайнерами, тому що це буде не типова чоловіча професія. На жаль, вони змушені перекреслити свої плани на майбутнє, пов'язані з їх мріями.

Війна, яка відбувається між Україною і Росією, насправді вплинула на роботу ЛГБТ активістів, бо сталася радикалізація суспільства. Всі сили, які вирішили боротися за сильну Україну, всі методи стали хороші. Праворадикальні сили вони отримали доступ до зброї, вони отримали доступ до грошей, ресурсів і їм стало простіше здійснювати правосуддя. Роблячи добру справу, які вони роблять у війні з Росією, вони стали якоюсь мірою улюбленцями суспільства і тепер вони вирішили, що можуть керувати долею будь-яких меншин. І в тому числі громади ЛГБТ. Хлопці стали висловлювати свої думки все частіше в публічному просторі, що ЛГБТ спільнота - це неприйнятно в Україні та нав'язані євроцінності, які не потрібні для нас. Хоча ми йдемо в Європу, людей все частіше лякають, що це "Гейропа" і звідти прийде просто дика кількість гомосексуалів, які проведуть пропаганду і все українське суспільство перекинеться на бік ЛГБТ.

Працювати стало важче - це відчувається. Нещодавно минулий Марш рівності в червні цього року - це довів. Правоналаштованим угрупованням нічого не завадило пробратися і висловити свою думку, показати свою позицію, і просто побити людей через те, що вони не тієї орієнтації, як вони. Також багатьом активістам приходять погрози. І це ніяк не розслідується на рівні влади. Праворадикальні угрупування вважають, що ЛГБТ-спільнота стоїть десь осторонь і займається своєю діяльністю, і вони не мають права і не прийнятні в інших сферах суспільства. Тому вони не хочуть вірити, що представники ЛГБТ є в армії, є зараз на Сході України і те, що більшість спільноти дуже патріотична, під час Майдану вони теж стояли за незалежну Україну, - їм у це важко віриться.

Українське суспільство зараз дуже не стабільне і, на жаль, нам потрібна підтримка як із зовні, так і нам необхідна підтримка один одного. Замість того, щоб розділяти нас між собою на бажаних і небажаних, розділяти нас на правильних і неправильних, мені хотілося, щоб ми підтримували один одного і об'єднувалися. Мені б ще дуже хотілося звернутися до суспільства. Сказати про те, що стежте за новинами і перевіряйте будь-яку інформацію, яку ви бачите. Статистика, яка офіційна і неофіційна, доводить, що в усі часи представників ЛГБТ було від 5 до 10%. Це було завжди і так і буде. Ви можете не підозрювати, але геї, лесбіянки і трансгендери в найближчому вашому оточенні: це можуть бути друзі, які все ще бояться вам відкритися. Не використовуйте гомофобні мови. Пропаганди ЛГБТ як такої не існує. Ви народжуєтеся зі своєю орієнтацією. Орієнтацію не вибирають. Тому осуджувати людину за те, ким вона народилася - абсолютно неприйнятно. І мені б хотілося, щоб ви про це якомога частіше задумувалися.