укр
Карлос Мотта (Колумбія) і Настіо Москіто (Ангола) стали володарями Головної премії третього конкурсу Future Generation Art Prize. Імена переможців були оголошені членами Міжнародного журі на Церемонії нагородження, яка відбулася 6 грудня 2014 року у PinchukArtCentre у Києві. Митці розділять між собою $ 100 000, з яких $ 60 000 отримають готівкою, а $ 40 000 – у вигляді гранту на створення нових робіт.
Future Generation Art Prize - це перша глобальна міжнародна премія для молодих художників віком до 35 років, заснована Фондом Віктора Пінчука в грудні 2009 року, метою якої є відкриття нових імен та надання довгострокової підтримки майбутньому поколінню художників, де б вони не жили та працювали.
Лауреатів Премії визначали члени почесного Міжнародного журі у складі Франческо Бонамі – куратор, директор 50-ї Венеційської бієнале (Італія); Доріс Сальседо – художник (Колумбія); Ян Фабр – художник (Бельгія); Екхард Шнайдер – генеральний директор PinchukArtCentre (Україна); Бісі Сільва – незалежний куратор, директор Centre for Contemporary Art, Лагос (Нігерія); Адам Шимчик (Adam Szymczyk) – арт-директор documenta 14 (Польща); Філіп Тінарі – директор Ullens Center for Contemporary Art у Пекіні (Китай).
Як володарі Головної премії, Карлос Мотта і Настіо Москіто представлять свої персональні виставки у PinchukArtCentre восени 2015 року.
Оголошуючи ім’я Настіо Москіто, лауреата Головної премії, журі зазначило: «Поєднання тексту, перфомансу, відео та інсталяції у виключно оригінальній манері – Москіто заново відкриває нам мистецтво розповіді. Складними відео-замальовками, які пробуджують давні традиції поетичності розмовного слова і музичних імпровізацій, автор привносить альтернативний вимір у те, як ми сприймаємо мистецтво, а також непрості реалії нашого глобального суспільства.
Його вдавана грайлива перформативність стає основою для розгляду цілої низки тем: від колоніального минулого чи геополітичних зрушень до стосунків між людьми. У досягненні такого ефекту технології і поп-культура грають особливо роль, адже автор задіює інструментальний арсенал ді-джеїв та ві-джеїв, телевізійних шоу, YouTube та інші засоби, характерні для нашої медіа-насиченої ери. Потужна особистісна присутність Москіто, його чудове відчуття просторової динаміки і різкий гумор об'єдналися, щоб кинути виклик нашому сприйняттю того, що ми вважаємо давно і добре знайомим».
Перемогу Карлоса Мотта, який також отримав Головну премію цього року, члени журі прокоментували наступним чином: «Представлені Карлосом Мотта роботи – послідовні, складні і з чітко окресленими ідеями. Окрім цього, у них демонструється художня фантазія та поетичність митця, який через розповідь – вигадану і реальну – структурує роздуми на низку актуальних тем. Застосовуючи мову експозиції історичного музею та підробивши культурний матеріал, Мотта створює контекст, у якому доколоніальна спадщина і колоніальна історія Латинської Америки стають відправною точкою глибоко особистого дослідження митця.
Цей дискурс переноситься в українські реалії через роботу «Коротка історія переслідувань гомосексуалізму в Україні» – плакат, який продовжує проект-дослідження історії прав ЛГБТ-спільноти в різних країнах світу. Журі глибоко вражене вмінням автора вдало поєднати прискіпливе оформлення, історичний аналіз та соціальну відповідальність в роботі, яка пропонує по-новому поглянути на те, як мистецтво може піднімати чутливі, маргіналізовані теми та обстоювати їх важливість».
У своєму зверненні до молодих митців Віктор Пінчук, засновник Премії Future Generation Art Prize, сказав: «Я вважаю, що сучасне мистецтво поєднане зі свободою і відкритістю. Завдяки вашій присутності тут сьогодні, я бачу як Київ знову стає сильним енергетичним центром позитивних змін. Подивіться 600 км на схід і ви зрозумієте, що саме я маю на увазі. У Донецьку, на сході країни, центр сучасного мистецтва перетворили у в'язницю. Спочатку вигнали митців. Тепер там в жахливих умовах тримають і катують ув’язнених. Для мене це трагедія, але вона закономірна. Це як закон природи: репресивні режими ненавидять сучасне мистецтво. Вони його бояться, зупиняють, забороняють. Вони хочуть стримувати те, чому сучасне мистецтво дає свободу.
І немає нічого більш дисидентського, більш інакшого, аніж сучасне мистецтво і сучасні художники. Ми інвестували в українську мистецьку сцену, у молодих міжнародних художників. Для того, щоб з’явилася мережа, яка об’єднає найкращих творців відкритості, свободи, змін. Я пишаюся нашою інвестицією. Я сподіваюся, що вона стане у нагоді для моєї країни у важкі часи».
Згідно з рішенням Міжнародного журі, $ 20 000 будуть спрямовані на програми стажування для лауреатів Спеціальної премії: Аслана Ґайсумова (Росія), Микити Кадана (Україна) та Жанни Кадирової (Україна).
Коментуючи роботи Аслана Ґайсумова журі зазначило: «Поетична подорож містом Грозний. Це відео у якому Ґайсумов тематично і кінематографічно досліджує нашарування історій – радянської, воєнної та неоліберальної – які характеризують цей відомий проблемний регіон. Прогулянка справжнім зруйнованим будинком культури – це коливання між безпосереднім відтворенням і опосередкованою розповіддю, яке вносить ще одне контекстуальне значення в полеміку про пам’ять і реальність».
Оголошуючи імя Микити Кадана, журі прокоментувало наступним чином: «Спираючись на характерні візуальні мови радянського побуту, провінційного музеєзнавства та соціалістичної модерності, Кадан відтворює сцену, у якій, завдяки нав’язливій присутності здавалося б різнорідних елементів, глядач є зайвим навіть тоді, коли сама сцена породжує нерозв’язність людського конфлікту».
Про роботи Жанни Кадирової члени Міжнародного журі відгукнулися так: «Чотири панорамні зображення з одноманітними горизонтами житлових районів Києва вкриті вибухоподібними плямами, які проводять паралель між жорстокістю війни та матеріальною інтервенцією в цілісність фотографій. Робота Кадирової тихо й поетично промовляє про сьогодення, залишаючи кожному простір для індивідуального трактування».
