укр
рус
eng
Години відвідування

Вівторок — Неділя з 12:00 до 21:00
Понеділок — вихідний
Вхід вільний

ГоловнаНовиниPinchukArtCentre та Національний центр Олександра Довженка представляють фільмову програму HALF-LIFE в рамках виставки «Батьківщина в огні»

PinchukArtCentre та Національний центр Олександра Довженка представляють фільмову програму HALF-LIFE в рамках виставки «Батьківщина в огні»

15 серпня 2017

З 29 серпня до кінця вересня 2017 року PinchukArtCentre та Національний центр Олександра Довженка запрошують на фільмову програму HALF-LIFE. Серія кінопоказів є своєрідним «колажем», навіяним творами виставки «Батьківщина в огні», що окреслюють зону соціального та економічного переходу в українському суспільстві початку 1990-х. Участь безкоштовна.

Фільми розповідають про нову сексуальність, мілітаризацію суспільства, культ сили, ринкову економіку, осмислення сталінської та тоталітарної спадщини, нашестя екстрасенсів та магів-цілителів. Усі ці дивовижні процеси стали симптомами формування нових символічних систем, які мали описати нову фізичну та метафізичну реальність після Чорнобиля.

Станіслав Мензелевський, куратор програми, керівник науково-програмного відділу Національного Центру Олександра Довженка: «HALF-LIFE – це цикл унікальних фільмів, що стали, спонтанною екранізацією кризи традиційної радянської культури. Після перебудови кінематограф намагається, здебільшого наосліп шукати нові, подеколи наївні, способи говорити про незвичні теми і образи, а кінематографісти оперативно реагують на сексуальну революцію та екстрасенсів, рекет і ринок, чорнобиль і сталінізм. У той же час, доволі ліберальний культурний клімат дозволяє експериментувати з темами, які ще на початку 1980-х перебували під суровою забороною».  

Події відбуваються щовівторка на 6-му поверсі PinchukArtCentre.

Вхід безкоштовний. Реєстрація обов’язкова.  

Виставка «Батьківщина в огні», що представлена в рамках Дослідницької платформи, пропонує один із поглядів на історію українського суспільства 1990-х років, розказану крізь призму обраних творів із колекції PinchukArtCentre. Назва виставки «Батьківщина в огні» є алюзією на кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні». Вогонь в контексті експозиції стає метафорою небезпеки, травми, конфлікту, що вже були відчутними у суспільстві 1990-х та знаходять своє відображення у загальній соціальній нестабільності, економічній кризі, жахливих умовах виробництва тощо.

PinchukArtCentre проводить фільмові програми у партнерстві з особистостями та організаціями, які розвивають кіно та кінокритику в Україні. Кожна зі співпраць триває протягом певного періоду – від одного до кількох місяців, має свою назву та концепцію. Покази відбуваються декілька разів на місяць о 19:00 на 6-му поверсі арт-центру, зал відеолаунж.

Календар подій:

29 серпня, 19:00

Показ фільму «Ідеальна пара» (1992) 

«Ідеальна пара» – типовий фільм ранніх 90-х та показова робота режисера Алєксандра Полиннікова, – мабуть, найбільш активного автора українського еротичного кіно 1990-х. Еротична складова вписана тут у комедійний контекст, а безтурботність усього, що відбувається на екрані повністю контрастує з «шаленими» 90-и. Комедійна стрічка, знята за мотивами оповідань валлійського письменника Роальда Дала («Чарлі і шоколадна фабрика», «Незрівнянний містер Фокс», «Ґремліни») подарувала спраглим радянським глядачам чи не першу історію про табуйований світ свінгерів. Одну з головних ролей в фільмі зіграла секс-символ постперебудовного кінематографу Ана Самохіна.

5 вересня, 19:00

Показ короткометражних фільмів «Чорнобиль. Хліб на розломі», «Ланцюгова реакція», «Невиданий альбом», «Поруч з мирним атомом», «Смертельна хмара чорнобиля»

«Чорнобиль. Хліб на розломі», 1986

Фільм присвячений участі військових у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Він демонструє не тільки героїзм бійців на «передовій», безпосередньо в зоні аварії, але й зусилля солдатів, які працювали «в тилу».

«Ланцюгова реакція», 1978

Фільм про життя «юного атомограда» Прип’яті одразу після старту експлуатації першого енергоблока ЧАЕС у грудні 1977 року. Стрічка є тріумфальним підсумком пройденого шляху від початку будівництва станції до її пуску.

«Невиданий альбом», 1991

Фільм про фотографа-ентузіаста Ігоря Костіна починається в його власній квартирі, де він, у метелику й картатому піджаку, дає інтерв’ю своїм друзям-документалістам. Як і вони, Костін практично відразу після аварії почав знімати в Чорнобильській зоні. Уже за дві години після аварії він фотографував реактор із гелікоптера, ліквідаторів. Численні паралелі з Другою світовою війною (дорога в Чорнобиль – фронтова дорога, ліквідатори – герої війни) підкреслюються піснею Володимира Висоцького, що стала лейтмотивом стрічки.

«Поруч з мирним атомом», 1984

Відштовхуючись від цитати з Жюль Верна «Вода – вугілля майбутнього», фільм досліджує перспективи використання водню в якості палива на транспорті та в промисловості. За неповні два роки до аварії на Чорнобильській АЕС романтичний голос диктора в фільмі розмірковує про проект чистої та безкінечної атомно-водневої енергії. Стрічка цікава не лише як приклад освітньої продукції свого часу, але і кількома хронікальними кадрами Києва 1980-х.

«Смертельна хмара чорнобиля», 1992

Особливістю «Смертельної хмари Чорнобиля» серед інших чорнобильських фільмів є те, що стрічка розглядає не політичні чи есхатологічні аспекти катастрофи, а звертається до глобальних екологічних наслідків. Фільм розказує як десятки послідовників руху хіпі зі Швеції, Франції, Японії та інших країн одразу після бойкоту атомного полігону в Неваді приїхали до Чорнобильської станції. Іноземну молодь зустрічають місцеві бабусі-«самосельці», які за старою звичкою торгують при дорозі грибами. Розфарбувавши тіла, екскурсанти направляються до четвертого реактора розігрувати антиатомний перформанс.

12 вересня, 19:00

Показ фільму «Ламбада для хілерів» (1991) 

Документальний фільм, знятий в рамках авторського циклу Віктора Олендера «Дев'ять років з екстрасенсами», не тільки зафіксував колективне захоплення паранормальними явищами в другій половині 80-х – початку 90-х, але й став одним із яскравих зразків так званого «паракінематографу». Під звуки «ламбади», танцювального хіта 90-х років, глядачі занурюються в атмосферу пізньої «перебудови», коли масовим явищем стали різноманітні форми цілительства, а культовими зірками телевізійної терапії – Кашпіровскій та Чумак.

19 вересня, 19:00

Показ фільму «Фанат» (1989) 

«Фанат» - культовий художній фільм режисера Володимира Феоктистова, про пересічного хлопця Єгора Ларіна на прізвисько «Малюк» - фаната карате, сповненого світлих планів на майбутнє. Однак, взявши участь у пограбуванні, він якимось дивом потрапляє не до в’язниці, а до армії. Звідти повертається жорстокий звір, безжальний боєць навіть до друзів. Тепер його життя - рекет і підпільні бої без правил.

26 вересня, 19:00

Показ фільму «Серп і молот» (1994) 

Дія фільму відбувається в 1930-і роки. Сталін схвалює проведення експерименту зі зміни статі. Так Євдокія Кузнєцова стає Євдокимом Кузнєцовим. Герой стає знаменитим метробудівцем, депутатом, гордістю країни. Але одного разу в його життя вторгається любов. Це випробування виявляється найскладнішим в його долі.

Станіслав Мензелевський співзасновник та член редакційної колегії видавничого дому «Медуза». Від листопада 2011 року працює в Національному центрі Олександра Довженка – державному кіноархіві – де в якості керівника науково-програмного відділу він досліджує німе та звукове радянське кіно, пише статті на теми кіно та культури, організує кінопокази та ретроспективи (у 2015 виступав куратором ретроспективи українського авангарду у кіноцентрі Arsenal, Берлін). Співавтор «Атомоград/Монтаж утопії» (2016).

Національний центр Олександра Довженка (Довженко-Центр) — найбільший державний кіноархів, що зберігає понад 5000 найменувань художніх, документальних, анімаційних українських і закордонних фільмів та тисячі архівних документів з історії українського кіно. Є єдиним членом Міжнародної федерації кіноархівів (FIAF) в Україні. 

Заснований у 1994 році на базі найбільшої за часів СРСР української кінокопіювальної фабрики, Довженко-Центр сьогодні – одна з найдинамічніших культурних інституцій України з широким міжнародним представництвом у кіногалузі. Довженко-Центр об’єднує сучасне фільмосховище з системою клімат-контролю, єдину в Україні кінокопіювальну лабораторію, Музей кіно, паперовий кіноархів, медіатеку та власне видавництво й здійснює збереження, популяризацію, дослідження та поширення національної кіноспадщини в Україні та закордоном

У 2015 році розпочалася ревіталізація індустріальних будівель Центру, їх перетворення на відкритий публічний простір. Центр ставить за мету створення на своїй території міждисциплінарного культурного середовища, розвиток арт-кластеру, що об’єднує низку громадських ініціатив в сфері сучасного мистецтва – театру, музики, книговидання тощо. 

Місія Довженко-Центру полягає в розробці нових поглядів на конвенційну історію кіно та історію як таку, дослідженні трансформації національної пам’яті, рефлексії художніх та історичних процесів засобами кіно. 

Дізнайся більше: dovzhenkocentre.org, facebook.com/dovzhenko.centre