Джерело енергії

Сучасне мистецтво допоможе збудувати наше суспільство, вважає український олігарх та колекціонер Віктор Пінчук. На цьогорічному Венеціанському бієнале він презентував нову нагороду свого фонду Future Generation Art Prize. У Венеції із українським меценатом спілкувалася Джен Доллі із британської The Financial Times.

Віктор Пінчук виріс у радянській Україні, спочатку у Києві, а тоді у Дніпропетровську, де черги до крамниць були звичним явищем. Тепер один із найвідоміших олігархів, який швидко збагатів відразу після розпаду Радянського Союзу, пишається тим, що "створює іншу чергу", пише Джен Доллі.

"У нашій країні є тільки одна черга, і це черга до мого музею. Хоча, - жартує він, - під час кризи були ще черги до деяких банків".

Відколи у 2005 році Пінчук з'явився на міжнародній мистецькій сцені, у Palazzo Papadopoli під час Венеціанського бієнале він облаштовує свій павільйон. Цього року тут експонуються роботи митців, які взяли участь у новому конкурсі Фонду Віктора Пінчука Future Generation Art Prize.

PinchukArtCentre, який був відкритий у Києві у 2006-му році, є першим приватним музеєм у колишньому Радянському Союзі, стверджує авторка статті. Наразі в ньому вперше у Східній Європі експонується 16 робіт Олафура Еліассона. Центр Пінчука - "це не просто його щедрий жест щодо своєї країни, це флагман його місії", - ідеться у статті.

Пінчук - це не рядовий колекціонер, зауважує авторка. Частину свого багатства (яке, за оцінкою Forbes, становить близько 3,3 млрд доларів), збитого на торгівлі сталлю, сировиною та інших різновидах бізнесу, Пінчук пустив на яскраві мистецькі покупки. Подейкують, що у 2007-му український олігарх витратив 23,6 млн доларів на скульптуру Джефа Кунса Hanging Heart (Magenta/Gold). Смаки Пінчука галасливі, вважає Джен Доллі і додає, що крім Кунса він полюбляє "лискучого" Такаші Муракамі і Демієна Герста.

Проте не масштаби та лоск творів сучасного мистецтва, які він обирає, відзначають зібрання Пінчука. "Він пристрасний посол своєї країни та віддає чимало енергії для її розвитку", - пише авторка статті, додаючи, що мистецький центр - це тільки один із багатьох філантропічних проектів Фонду Віктора Пінчука. "Він ніби прагне самотужки витягти Україну з її пострадянського стану заніміння", - ідеться у статті.

Пінчук стверджує, що "сучасне мистецтво допоможе збудувати наше суспільство, нашу країну", а також те "середовище, якого ми потребуємо, щоб зростати".

Сучасне мистецтво, на його думку, має "нову енергію". "Твори мистецтва, яким уже сотні років, прекрасні з естетичного погляду, проте їм бракує нашої сучасної енергії. Ця нова естетика - це справді щось", - ділиться думками колекціонер.

Віктор Пінчук колекціонував твори мистецтва різних періодів, аж доки консультанти дали йому наступну пораду: "Вікторе, якщо ти хочеш просувати українське мистецтво, ти маєш помістити його у міжнародний контекст".

Пінчук зізнається, що вже після перших придбань до своєї колекції його смак почав змінюватися. Якщо раніше його офіс був витриманий у класичному стилі, то нині у ньому панує мінімалізм. Те саме стосується і нового будинку олігарха.

Окрім міжнародної премії Future Generation Art Prize, Пінчук має також премію для українських митців, переможець якої автоматично потрапляє на більшу арену нової нагороди.

Пінчук вважає, що українці митці недостатньо сміливі і що їхня ментальність досі перебуває під впливом пострадянських шкіл. "Вони мислять не так відкрито і не готові до сильних експериментів. Творять похідне від ідей інших народів", - каже колекціонер.

"У цьому показі є тільки один художник - він із України. Це дуже повчально для них, вони мають бути активнішими, готовими до ризиків", - продовжує Пінчук.

Сам Пінчук не бере участі у визначенні переможців, пояснюючи це тим, що "його смак пасує для його колекції". "Ми маємо першокласне журі, зібране з усього світу, це дуже професійні люди найвищого рівня", - додає він, й не потрібно, щоб його смак впливав на їхнє рішення.

Колекціонер дуже полюбляє слова "найвищий", "енергія", "офіційний" і "традиція", відмічає Джен Доллі.

Віктор Пінчук хоче, щоб у майбутньому роботи переможців Future Generation prize автоматично потрапляли до його колекції. Це, на його думку, теж має стати традицією.

Окрім традиції кожні два роки привозити свою нагороду до Венеції після оголошення переможців у Нью-Йорку та нагородження у Києві, є ще одна традиція, яку Пінчук хоче започаткувати. "Переможець матиме право представити свою культуру у Венеції. Вечірка буде відображати певну культуру. Оскільки наша переможниця із Бразилії, то ми матимемо українсько- бразильську тематику - борщ і горілка, добра їжа з України, а також співаки та музика із Бразилії", - пообіцяв меценат.