«Треба робити хороше мистецтво, забувши на деякий час про те, що ти українець»

Провідні світові куратори і художники, члени журі премії PinchukArtCentre — Франческо Бонамі, Джессіка Морган, Борис Михайлов і Сергій Братков розповіли ТОП 10 про критерії, за якими вони відбиратимуть переможців премії і про пошуки нового авангарду.

Те, що у якості суддів, які визначать переможців премії PinchukArtCentre, вибрали таких авторитетних світових кураторів, як італієць Франческо Бонамі, німець Удо Кіттелман і англійка Джессіка Морган — факт для українського мистецтва абсолютно безпрецедентний. Цю подію можна порівняти хіба що з приїздом до України в кінці 90-х законодавця італійського трансавангарду, теоретика і куратора Акіле Боніто Оліва, що надихав на створення творів попереднє покоління сучасних вітчизняних художників. Ось тільки Оліва відвідував художників з покоління, що вже відбулося, і його візит не мав значного впливу на формування художнього простору епохи трансавангарду.

А від міжнародних зірок, які 4 грудня визначать володарів премії Пінчука, чекають набагато більшого, зокрема, конкретної практичної допомоги в інтеграції молодого українського мистецтва в загальносвітовий культурний процес. Адже слово легендарного Франческо Бонамі на світовій арт-сцені — майже закон. А куратор по сучасному мистецтву престижної британської галереї Tate Modern Джессіка Морган — теж не остання людина в арт-індустрії, так само як і директор Берлінської національної галереї Удо Кіттелман. Правда, не цілком зрозуміло навіщо в журі премії узяли відразу двох всесвітньо відомих харківських фотохудожників — Сергія Браткова і Бориса Михайлова — враховуючи, що серед проектів, що потрапили до списку претендентів, майже немає фотографії, а Братков і Михайлов в журі ніби дублюють одну і ту ж естетичну позицію.

Як би там не було, премія приватна, журі вже оголошено, і саме ці поважані художники, куратори і функціонери визначатимуть, хто ж з українських молодих художників удостоїться вищої винагороди від Віктора Пінчука. Для того, щоб зрозуміти критерії, за якими відбуватиметься відбір номінантів ми попросили членів авторитетного журі відповісти на декілька простих питань.

1. Які якості, на ваш погляд, сьогодні необхідні молодому художникові, на які критерії ви будете опиратися оцінюючи роботи претендентів на отримання премії PinchukАrtСentre?

Франческо Бонамі: Якості, якими повинен володіти будь-який художник, у будь-який час — і вчора, і сьогодні, і завтра — це необхідність сказати щось світу і здатність перетворити цю ідею на переживання для глядача. Ось в цьому-то і полягатимуть мої критерії. У відповіді на просте питання: чи говорить мені цей автор щось про світ, в якому я живу? Чи відкриває він або вона вікно кудись, де я ще не бував, про існування чого я ще, можливо, навіть не чув?

Джессіка Морган: Я думаю, зараз необхідні все ті ж якості, які були важливі завжди: самовідданість, щирість, серйозність. І в ідеалі обізнаність в історії мистецтва. Насправді визначити, що художник не до кінця відданий тому, чого він намагається досягти і не має відчуття свого місця в історії мистецтва, дуже просто. Природно, зараз всі сподіваються знайти художників, які намагаються вийти за рамки загальноприйнятих кордонів мистецтва або просто чудово володіють своїм ремеслом.

Борис Михайлов: Питання для мене дуже складне, бо зараз мої критерії зламалися. Раніше потрібно було робити об'єкт, це було важливішим. А зараз об'єкт знов перестав бути цікавим. І тому, мої критерії трішки змінилися і багато витворів мистецтва з тих, що я зараз бачу мені видаються трохи дуже однозначними, плюс я не завжди можу виявити той елемент, на якому ґрунтується це мистецтво. Я зараз дуже багато про це думаю.

Сергій Братков: Для мене важливо три моменти: сам арт-об'єкт, особа художника і авангардна складова, оригінальність проекту.

2. Сучасне українське мистецтво сьогодні досить мізерно представлено на світовій арені. Які кроки необхідно зробити для того, щоб воно заявило про себе як про явище на міжнародному рівні?

Франческо Бонамі: Потрібно робити хороше мистецтво, деякий час навіть не думаючи про те, що ти українець. Ідентичність стає сильнішою не тоді, коли про неї кричать, а коли її хочеться уявити.

Джессіка Морган: Потрібно знайти кращих художників (за допомогою експертів в цій області) і потім підтримувати їх на міжнародній арені, причому швидше серйозними методами, аніж за допомогою створення сенсацій.

Борис Михайлов: Я думаю, що жодні кроки не будуть дієвими. Мені видається, що просто з'являться автори, які зможуть зробити цей пролом, і він відбудеться. Жодні директивні речі тут просто не спрацюють. Сьогодні багато кураторів, вони приїздять сюди і спілкуються з художниками, і бачать, що ті роблять. І, врешті-решт, якщо тут з'явиться щось досить потужне, що просто зобов'язане бути представлено в світовому просторі, то воно буде побачене і почуте. А яким чином спеціально, штучно підняти українське мистецтво, мені дуже важко сказати.

Сергій Братков: Ну це, безперечно, талант. Потрібно працювати і тоді нас відмітять. А по-друге, це державна складова. Все-таки повинна існувати певна підтримка від держави, у тому числі, необхідно створити національні музеї сучасного мистецтва.

3. Сьогодні багато хто говорить про те, що сучасне мистецтво потребує «нового авангарду», концепції, яка оживить його і направить в нове русло. Де, на ваш погляд, варто шукати витоки цього авангарду, і яким буде мистецтво майбутнього?

Франческо Бонамі: Я не ясновидець і ніколи ним не був. Авангард з'являється, коли ми його не чекаємо, і якщо ми випрошуватимемо його, він ніколи не прийде. Ось у цьому і є краса мистецтва, що воно може змінити наш погляд на світ абсолютно несподіваним чином. Мистецтво майбутнього, на мій погляд, буде таким само як і мистецтво минулого і сьогодення. Образотворче мистецтво розвивається так само, як і література, з тією лише різницею, що воно може розповісти історію всього лише одним доторком пензля — і таким же буде мистецтво майбутнього. Адже історія завжди розповідається одна і та ж, але способи якими люди можуть її розповісти, завжди оновлюються, і якщо людина розповідає історію по-новому, це робить її художником майбутнього.

Джессіка Морган: Я весь час знаходжуся в пошуку «нового авангарду», але поки що ніде його не бачила! Та все ж, я дуже хочу його знайти і дуже сподіваюся, що впізнаю його як такого, коли все-таки це станеться.

Борис Михайлов: Аби я знав, то підстелив би... Я вже там був би і вже зробив би щось в цій області. Але ніхто не знає, що пов'язане з мистецтвом майбутнього. Взагалі, я думаю, зараз прийшов час пошуку цієї тенденції. Поки в моєму оточенні я це бачу як пошук нових шляхів. Але «знахідка» ще ніби то не визначена. Або мені поки що цей новий авангард просто не видно. Перспективи в арту є завжди. Є різні версії майбутнього сучасного мистецтва, є новий поп-арт і новий класицизм. Але це такі великі тенденції, а насправді, що від них залишиться в мистецтві майбутнього, зараз важко сказати. Кожен роздумує і працює в своєму напрямку. Я ось дивлюся не з точки зору живопису або якогось глобального арту, а з точки зору фотографії, мені більше цікаві пов'язані з нею феномени. І в цій сфері якогось чіткого орієнтиру я не бачу, хоча, можливо, я просто не знаю всього.

Сергій Братков: Тенденції все ті ж, вони продовжуються з 90-х років. Це, перш за все, мистецтво вулиць, демократичне вільне мистецтво. А друга перспективна галузь — це, мабуть, luxury мистецтво.