Сергій Солонський, 1991–1995, Без назви 7, із серії Тіло, желатино-срібний друк, 100 × 150 см

Опис роботи:

Серія великих за форматом чорно-білих фотографій самого митця оголеним, зроблених з використанням великої експозиції.

Коментар дослідника:

В інтерпретації Сергія Солонського оголеність стає візуальним «синонімом» вразливості, максимальної відкритості, але її сприйняття ускладнюється завдяки великій експозиції: в фокусі залишаються переважно кінцівки, тоді як обличчя, корпус, геніталії стають «розмитими». Нечіткість, нестабільність (передана через барокову «рухливість» композицій) — все це створює в роботах достатньо гнітючу атмосферу. В такий спосіб автор прагнув передати внутрішній стан на межі депресії, намагання подолати екзистенційну кризу, що часто було можливим лише завдяки творчості.

Історична довідка:

Серія «Тіло» підіймає актуальну для пострадянської дійсності проблему особистого простору та самоідентифікації митця через тілесне, яка була під забороною в офіційному мистецтві до розпаду СРСР. Про тенденційність подібного підходу свідчить  також і поява приблизно у той же самий час, на початку 1990-х, серії «Я не Я» Бориса Михайлова.