Арсен Савадов, Георгій Сенченко. Із серії «Загублений рай». 1991. Полотно, шовкографія, мотузка. 347,5 × 272,5 см

Автор

Арсен Савадов, Савадов-Сенченко, Георгій Сенченко

Роки створення

1991

Розміри

347 см x 272 см

Категорія

Графіка, Живопис

Техніка

друк, змішана, шовкографія

Матеріали

полотно, штукатурка

Опис серії

У цій серії робіт художники звертаються до теми загубленого раю. Кожна композиція запозичена зі справжніх гравюр XIX сторіччя, ілюстрацій до одноіменної епічної поеми Джона Мільтона (1608–1674). Сюжетно та технологічно серію можна поділити на дві частини. До першої належать зображення грішних янголів у лайт-боксах. Вони також супроводжуються випадковими рядками з поеми Мільтона. У другій частині зображено протистояння янголів і демонів, які зображені на полотні за допомогою шовкотрафаретного друку з додаванням таких елементів як зірки зі штукатурки або петлі з мотузки. Оригінальні обличчя янголів в роботах були змінені на обличчя натурників. Завдяки використанню лайт-боксів, художники створили відчуття переносу зображення янгола, що сам по собі є міфічною істотою, в інший ефемерний вимір. При цьому цей ефект дематеріалізації стосується як сюжету робіт, так і техніки їх виконання, адже лайт бокс поглиблює звичний двомірний простір, ставить під сумнів реальність зображення, додає йому ілюзорності та кінематографічності.

У цій серії Савадов і Сенченко вдало поєднують класичну графіку та експерименти з сучасними медіа і технологіями.

Роботи з цієї серії були представлені на виставці «Ангели над Україною».

Історична довідка

«[…] “Печаль Клеопатри” була показана в Парижі, де її купив художник Арман. Після цього славетного дебюту, Савадов і Сенченко (обидва народилися в 1962 році) почали працювати окремо. Савадов провів деякий час у Франції [1]. У Києві, де їхні картини прозвели революцію і були головним чинником формування локальної версії транс-авангарду, відому як “південноруська хвиля” (на противагу “прохолодному” концептуалізму поширеному в Москві), художники проігнорували своїх численних послідовників. Наприкінці минулого року, після дворічної відсутності на арт-сцені, вони возз’єдналися та почали готувати своє друге пришестя [2], якою й стала велика персональна виставка, що відбулася в 1991 році в Центральному будинку художника в Москві та була організована за підтримки Марата Гельмана та Володимира Овчаренка. На ній було представлено кілька циклів робіт, зокрема “Без назви” (серія з мавпами), “Без назви” (серія з урнами), “Без назви” (серія з солдатиками), “Заспокой моє серце” та “Загублений рай”».