Сергій Панич. И невольные слезы катятся….. 1992. Полотно, олія. 90 × 120 см
Коментар дослідника:
Це перший рядок з вірша відомого поета і художника Максиміліана Волошина:
Сочилась желчь шафранного тумана.
Был стоптан стыд, притуплена любовь…
Стихала боль. Дрожала зыбко бровь.
Плыл горизонт. Глаз видел четко, пьяно.
Был в свитках туч на небе явлен вновь
Грозящий стих закатного Корана…
И был наш день одна большая рана,
И вечер стал запекшаяся кровь.
В тупой тоске мы отвратили лица.
В пустых сердцах звучало глухо: «Нет!»
И, застонав, как раненая львица,
Вдоль по камням влача кровавый след,
Ты на руках ползла от места боя,
С древком в боку, от боли долго воя…
Август 1909
Назва твору взята художником з відомого романсу «Отцвели уж давно хризантемы в саду», композитора Миколая Харито, 1910 року, на слова В.Шумського.
Історична довідка:
1991 — розпад радянського союзу. Можна припустити, що серія була спровокована та реагувала на історичні події.