Живопис Максима Мамсікова красномовно демонструє, як кардинально змінювалися норми бачення впродовж останнії двох десятиліть. Початок 1990-х для для нього був етапом «великих картин» з похмурими інтер’рами і пейзажами, що нагадують за стилістико постімпресіоністські інтимні закутки, оповиті сонливістю й меланхолією повсякденності, фрагментарністю зображення. Але така фрагментарність іще цілком класична – виокремлення об’єктивом фрагмента реальності, коли те, що лишається за полями кадру, перестає існувати, – вона притаманна мистецтву з другої половини ХІХ століття. В кінці 1990-х швидкість процесів дереалізації прискорюється, що стає головним предметом рефлексії мистецтва […].Тип коментаря: Опублікований коментар
Автор: Вікторія Бурлака
Бібліографія:
Вікторія Бурлака.Многозначная оптика искусства 2000-х: Текст до каталогу «Современное украинское искусство. 100 художников. – К., 2008 С.73-74
Джерела: Вікторія Бурлака. Многозначная оптика искусства 2000-х: Текст до каталогу «Современное украинское искусство. 100 художников. – К., 2008 С.73-74
