Потрапляючи у простір «потоку речей», екранного «прокату речей», на перший погляд, побутових, чи то тарілка, диван чи лампа, глядач непомітно переживає дивні метаморфози – перед ним постають дещо інші, видозмінені – психоречі. Йому нічого не залишається, як повірити у їх переінакшений філософський зміст – вони і є тими самими «речами не в собі». Такий простий прийом, як тавтологія (наприклад, тарілка-медіум і інформація як така, тарілка-приймач, сама набуває тут насправді дивовижних властивостей – і ось банальні самі по собі речі задумом художників здатні перетворитися на атрибути таких складних та значних роздумів.
Ця кімната – світ медіафантомів, імітації, візуальних обманок. Цей світ створюється за принципом медіа гібридів. В кожного із об’єктів лежить різний підхід співвідношення медіа із предметом-носієм, але мета експонування їх поруч в одному просторі спільна – вкотре, віднайшовши межу видів (живопис – медіа), стерти їх, розмити ці тонкі плівки ілюзій, що виникли. Знову поставити питання – до якої міри тлінні та тілесні у порівнянні між собою різні носії інформації. Головне тут – не технічна сторона, а новий, незнайомий «агрегатний стан» та ритми, що з’являються – кожен предмет живе свій відрізок часу та має свій пульс. Середовище кімнати – середовище споглядання. Воно огортає медитаційною течією, тим особливим станом, що навіює думки про швидкоплинність буття, про велич світу, що нас народжує і уносить. Це, за висловом художників, «патетика плісняви та грибка, що малюють на сирій стіні».Тип коментаря: Опублікований коментар
Автор: Олександр Соловйов
Бібліографія:
Соловйов О. Медіакомфорт / Соловйов О. Турбулентні шлюзи: Зб. статей / Ін-т проблем сучасного мист-ва АМУ. – К. : Інтертехнологія, 2006. – С.117-118
