PinchukArtCentre презентує групову виставку «Це всього лише кінець світу»
13 листопада, 2025. Київ – PinchukArtCentre відкриє групову виставку «Це всього лише кінець світу» кураторки Оксани Чорнобрової. Цей проєкт є частиною багаторічної програми артцентру з розвитку нових кураторських голосів. На виставці будуть представлені роботи семи українських художників_ць: Катерини Лисовенко, Анни Никитюк, Владислава Плісецького, Жені Степаненко, Федора Тетянича, Іллі Тодуркіна та Ольги Штейн.
Виставка звертається до відчуття катастрофи, що стала буденністю. Кінець світу тут не метафора апокаліпсису, а констатація реальності, в якій українці живуть щодня. «Ми навчилися існувати у стані постійної кризи, сприймаючи надзвичайне як норму», – стверджує кураторка проєкту Оксана Чорноброва.
Центральна ідея виставки – мутація, в межах якої людина непомітно й невпинно трансформується. Як і інші живі організми, що пристосовуються до навколишнього середовища щоб вижити, вона постає в новому гібридному тілі. Виставка пропонує подивитися на нас самих після кількох років «кінця світу» – що ми втратили, що примножили.
«Мені хотілося говорити не лише про втрату, а й про те, як на її місці виникає простір для іншого – нового способу буття», – зазначає кураторка.
Проєкт акцентує увагу на дивному й непримітному – житті, – що продовжується у своїх химерних, але витривалих формах. Процеси знищення й відродження в умовах катастрофи прискорені та інколи відбуваються одночасно. Виставка відкриває перспективу народження з руйнації – як після зникнення людей повертаються рідкісні біологічні види, так і після соціального чи емоційного краху з’являються інші способи бути, відчувати, творити.
Зокрема у роботі «Ембріон русалки» художниця Катерина Лисовенко продовжує дослідження міфологічних образів вразливості й тілесної пам’яті, що стають свідченням універсального досвіду виживання.
У центрі відео Жені Степаненко «Рижик перетворюється на метелика, а лисичка – на дощового черв’яка» опиняється вид грибів Cladosporium sphaerospermum, що росте у місцях з високою радіацією, зокрема на реакторі Чорнобильської АЕС. Анна Никитюк у своїй роботі «Ніде і ні з ким» міркує про відсутність вибору в умовах війни.
Вірш Федора Тетянича втілює філософські погляди автора у вічність життя та майбутнє переродження людства. Світ він сприймає як єдиний організм, у якому все взаємопов’язане.
Крім того, на виставці буде представлено три нові роботи: у проєкті «Герої» Ілля Тодуркін створює шахи, в яких кожна фігура визначає власну мету – без поділу на переможців і переможених; робота Владислава Плісецького складається з об’єктів, через які він взаємодіє із зовнішнім світом після мобілізації. Ольга Штейн показує масштабну інсталяцію – химерну істоту, що нагадує хробака. Він виповзає зі стін інституції, втілюючи приховане життя, що оприявнює себе під час катастрофи, та нагадує про постійний цикл самознищення і самовідтворення.