Daria (she, her). Kyiv, 2025

For me, creating collages is a therapeutic practice. I piece myself back together in the same way I do with collage. Every time, anew.

The technique of making collages reminds me of intuitive work with the subconscious. You are led by the process without knowing where it will end and eventually find answers to the questions that emerge in your head during the process.

One of the main topics I work with is how trauma affects the body and life in general. On the one hand, I want to explore trauma; on the other, I don’t want it to be at the core of my life. So, for now, my life is about finding balance.

My traumatic experience relates to the russian occupation, during which I was sexually assaulted by a russian soldier, threatened with execution, and witnessed my family members being abused.

For me, creativity is a way of dealing with what I went through and of telling the world about russian crimes. These crimes should not be allowed to remain in the shadows.

(original collages by Daria Zymenko)

Колаж для мене це терапевтична практика. Як і в колажі, я збираю себе по шматочкам. Кожен раз наново.

Техніка колажування — як метод інтуїтивної роботи із підсвідомим. Коли не маючи уявлення про кінцеву точку, віддаєшся процесу і зрештою отримуєш відповіді на питання, що виникали в голові під час роботи.

Однією з основних тем, над якими я працюю, є те, як травма впливає на тіло і життя загалом. З одного боку, я хочу дослідити травму, з іншого — не робити її центром свого життя. Тож зараз мій шлях це пошук балансу.

Мій травматичний досвід пов’язаний із російською окупацію. Де я пережила сексуальне насильство з боку російського військового, погрози розстрілом і знущання над моєю сім’єю.

Творчість для мене — це спроба впоратися з пережитим і спосіб заявити світу про злочини росії. Злочини не мають лишатись в тіні.  

(авторські колажі Дарії Зименко)