Minia Biabiany
Minia Biabiany (born in Guadeloupe, 1988) works between Mexico City and Guadeloupe. She uses the layering and the fragmentation of narrations, framed in the Caribbean context, to build ephemeral poetics of forms in installations, videos and drawings. She observes the interrelation between colonialism, the action of weaving and the notion of territory in oral and written languages. She initiated the artistic and pedagogical collective project Semillero Caribe in 2016 and continues with the ongoing project Doukou, to explore pedagogical decolonial practices with the body and from concepts of Caribbean authors. Her work has been shown in the Xth Biennale of Berlin, TEOR/éTica in Costa Rica, Witte de With in Rotterdam, Cràter Invertido in México, Prix Sc Po 2019 in Paris, SIGNAL in Malmö.
Minia Biabiany (born in Guadeloupe, 1988) works between Mexico City and Guadeloupe. She uses the layering and the fragmentation of narrations, framed in the Caribbean context, to build ephemeral poetics of forms in installations, videos and drawings. She observes the interrelation between colonialism, the action of weaving and the notion of territory in oral and written languages. She initiated the artistic and pedagogical collective project Semillero Caribe in 2016 and continues with the ongoing project Doukou, to explore pedagogical decolonial practices with the body and from concepts of Caribbean authors. Her work has been shown in the Xth Biennale of Berlin, TEOR/éTica in Costa Rica, Witte de With in Rotterdam, Cràter Invertido in México, Prix Sc Po 2019 in Paris, SIGNAL in Malmö.
У художній практиці Міньї Б’яб’яні малювання у просторі втілює процес мислення та спосіб активної керованої взаємодії з власним сприйняттям. У рамках Future Generation Art Prize 2021 вона представляє інсталяцію, що скеровує пересування глядачів кімнатою. Яким чином сприйняття простору формується нашою власною історією, зовнішньо (під час руху тіла крізь простір), та внутрішньо (через сприйняття цього руху самим тілом)? Протягом кількох років художниця досліджувала власну систему забування та стосунків із землею, на якій вона живе. Посилаючись на історію Гваделупи, вона досліджує сліди, що залишило рабство всередині країни, і відшукує способи, якими можна відтворити відносини з територією попри її колоніальність – Карибський архіпелаг досі контролюється Францією та є активно асимільованим французькою культурою.
Специфіка гваделупського контексту проявляється в роботі фігурами та метафорами, такими як візерунки традиційної техніки плетіння, яку художниця пов’язує з темами народних оповідань: море, що з’єднує острови, потік ріки, активний вулкан Суфрієр або вітер, який постійно дме з Атлантичного океану, ґрунт, забруднений пестицидами, які використовуються на бананових плантаціях… Усі вони складають середовище, в якому живе художниця і яке вона перетворює на поетичну та політичну сюжетну лінію.
Скеровуючи глядача пересуватися кімнатою заданими шляхами, Б’яб’яні виокремлює місця для спостереження та перетворює їх на частини подовженого тіла, демонструючи різні щільності й темпи, подібно до ритму дихання. І тіла, і колоніальна система, яку досліджує художниця, стають просторами автономного навчання, даючи нам можливість спостерігати за власними відчуттями.
