Copy/Past

У цьому виставковому проєкті Андрій Бояров вдається до практики апропріації, щоб звернути увагу на проблеми вивчення та збереження архівів митців та фотографів, які працювали у Львові у першій половині ХХ століття.

«Роботи, використані у цьому проєкті, — авторські. Вони належать непересічним діячам довоєнної львівської сцени нових тоді медіа — фотографії і фільму. Серед них Яніна Мєжецка, Вітольд Ромер, Ное Лісса та Владислав Беднарчук. Незважаючи на те, що рівень їхніх творів знаходився у співголоссі з тогочасними глобальними модерністичними пошуками, локально статусу “митців” вони фактично не мали і не мають дотепер. Під визначення “аматорів” (навіть у найкращому значенні) вони також не підпадають, а найчастіше їхня освіта і професійна діяльність перебували поза художніми аспіраціями. Я збільшую їхні праці порівняно з оригіналами, але, напевно, не перебільшую — у стосунку до (не)належного тепер їм місця світових гравців у локальній історії мистецтв», — наголошує художник.