Владимирова К. Індійський Pokemon [Електронний ресурс] / Ксенія Владимирова // КУТ. – 2006. – Режим доступу до ресурсу: http://www.kut.org.ua/art_a0075.php.

Публікації
Індійський Pokemon

Ксенія ВЛАДИМИРОВА, Київ
Листопад 17, 2006 р., п’ятниця.

Галерея “Цех” відкрила новий сезон виставкою Іллі Ісупова під назвою “Pokemon”.

Цикл робіт, які можна побачити у стінах галереї, пан Ісупов привіз з Індії, точніше, написав після перебування в цій країні протягом зими. Для полотен художник обрав стриману кольорову гаму. За жанром це портретні зображення чоловіків і жінок. У деяких жіночих образах відчувається вплив Гогена періоду Таїті. Такі ж статичні пози напівлежачих жінок — оголених чи в національних костюмах сарі.


На двох картинах бачимо істоти чоловічої та жіночої статі, але з шістьома руками. До речі, руки вписані у тулуб досить органічно, начебто так і має бути. Інші картини — велике обличчя жінки з пильним поглядом і зображення оголеного чоловіка з морозивом у руці, з рушником на плечах, на фоні каплички, кладовища, а в небі літає зграя воронів. Краще б це були папуги. Вони більше пасують жартівливій назві цього живописного циклу — “Pokemon”, яка відсилає нас до японської комп’ютерної гри та аніме. “Pokemon” давно став синонімом, по-перше, успіху, по-друге, сучасної людини — запрограмованої, безмовної, якою можна маніпулювати, по-третє — просто монстрика.


Не думаю, що японська назва до індійського циклу, мусила створити образ “азіатчини” — чогось незрозумілого та небезпечного — надто симпатичні обличчя зображені на картинах; не думаю, що автор мав на меті покритикувати сучасну людину — немає для цього знаків; напевно, “покемони” є просто монстриками.

На всіх картинах (складається враження, щоб додати декоративності та заповнити порожні місця) намальовано гральні карти, написи санскритом, символи, серед яких і провокуюча свастика. Мабуть, ці таємничі знаки є своєрідним антуражем для теми “Індія — країна окультистів, магів і йогів”.


У результаті, вийшов такий-собі залицяльний проект — поєднання дорожніх ескізів та милого поп-арту у монохромній гамі старовинного фото чи стриманого живопису буддійського “сумі-е”. Трохи реалізму, трохи гри, трохи консерватизму, трохи радикалізму.

Ілля Ісупов — дуже цікавий художник, але, на жаль, не цього разу.

Ссылка