River (she, they). Kyiv, 2025

My name is River. I am a queer person, and I am a victim of emotional, psychological, and sexual abuse by another queer person.

And I only recently felt free. You know, that incredible feeling — the feeling that it’s finally over.

My life has been returned to me.

My story involves people, some public and some not so public, violence, threats, persecution, bullying, PTSD and panic attacks, as well as many other completely wild moments.

During all the time that I have been a victim, I have learned many important things about what it is like to be in this position, especially if you are from Ukraine. The queer community in Ukraine, in my opinion and in the opinion of many other people, still does not have a clear position on prevention and work with cases of queer abuse, nor does it have a platform for victims to share their experiences without fear of being judged or persecuted.

Because of this, wherever you are right now, I want to say only one thing: only you can save yourself. There are contacts, help, organizations, and projects that can provide you with the resources you need to survive what has happened to you. But the path to obtaining and using them is up to you alone. Opportunities may be given to you, but only you can save yourself, give yourself a voice, and speak out — through fear, pain, and shame.

Do it. If it helps you and does not harm others, do it. Save yourself. It is POSSIBLE to survive, and NOTHING can stop you from doing so. It doesn’t matter when it happened, yesterday or 40 years ago — please don’t be silent.

I love you. Each and every one of you. This is not acceptable — this is not acceptable to us.

I love you.

Take care of yourselves.

(translated from Ukrainian)

Мене звуть Рівер. Я – квір-людина і я є жертвою емоційного, психологічного та сексуального насильства зі сторони іншої квір-людини.

І я тільки нещодавно відчув себе вільним. Знаєте, оце неймовірне відчуття – відчуття того, що це, нарешті, закінчилось.

Моє життя повернулось до мене.

Моя історія включає в себе людей, публічних та не дуже, насилля, погрози, переслідування, цькування, ПТСР та панічні атаки, а також багато інших абсолютно диких моментів.

За увесь той час, що я є постраждалим, мені відкрилось багато важливих моментів стосовно того, як це – бути в цій позиції, особливо якщо ти з України. Квір-ком’юніті в Україні, на мою думку та думку багатьох інших людей, все ще не має чіткої позиції стосовно роботи із попередженням та роботою із кейсами квір-аб’юзу, а також не має платформи для того, щоб постраждалі могли розповісти про свій досвід без страху бути засудженими чи потрапити під переслідування.

Через це, де б ви не були зараз, я хочу сказати тільки одну річ: вас можуть врятувати тільки ви самі. Існують контакти, допомога, організації, проекти, які здатні надати вам ресурси задля того, щоб пережити те, що з вами сталося. Але шлях до того, щоб їх отримати та використати, робите тільки ви. Вам можуть дати можливості, але врятувати себе, дати собі голос й можливість говорити можете тільки ви – через страх, біль та сором.

Робіть. Якщо це вам допомагає та не шкодить іншим – робіть. Рятуйте себе. Це МОЖЛИВО пережити й НІЧОГО не здатне вас від цього зупинити. Неважливо, коли це сталося, вчора чи 40 років тому – не мовчіть, будь ласка.