Виставки

Митці: Сергій Братков, Микита Кадан, Алевтина Кахідзе, Юрій Лейдерман, Микола Рідний, Леся Хоменко, Група швидкого реагування, Фонд Мазоха.

Формування культури провини пов’язано з іменем німецького філософа Карла Ясперса, який у своїй роботі “Питання провинності” аналізує становище Німеччини після Другої світової війни після повалення нацистського режиму. Філософ доходить висновку, що єдиний шлях подолання тоталітарного минулого полягає в усвідомленні провини, не тільки політичної та кримінальної, а в першу чергу, моральної, тобто відповідальності окремого індивіда. Саме визнання та усвідомлення провини є ключовим для відновлення та духовного відродження.

В Україні, як на початку 1990-х, відмічених політичною непевністю, так і на тлі сьогоднішньої воєнної ситуації на сході країни, саме пошук винних, заперечення минулого, відмова від власної причетності та бажання виправдовувати вчинки за рахунок зовнішніх обставин (на противагу відвертому погляду на самих себе) визначають політику пам’яті. 

Виставка “Провина” досліджує питання історичної та індивідуальної вини та відповідальності. Яким чином взаємодіяти з минулим, як знайти підходи до роботи з ним – заперечити його, викреслити, чи, навпаки, розділити відповідальність за конфліктні сторінки нашої історії?

На виставці представлені радикальні акції та перформанси 1990-х років, коли художники почали переосмислювати повоєнну історію, створюючи ситуації етичного дискомфорту для глядача. У цих роботах митці, приміряючи на себе ролі ворога, жертви, загарбника, чи не вперше порушують питання провини та відповідальності за власний вибір та проблематизують тему переможених та переможців. На виставці ці твори поєднані з роботами останніх років, присвячених темі примарних спогадів про минуле і жертв сьогодення. Цей діалог актуалізує питання жертовності, провинності та відповідальності у вирі подій в Україні сьогодні, коли звернення до історії стає інструментом політичної маніпуляції та сприяє розколу на “своїх” та “чужих” натомість діалогу.

Експоновані на виставці роботи, які напряму звертаються до теперішнього воєнного конфлікту в Україні, зауважують, що наразі ми створюємо підвалини для формування політики пам’яті про сучасну ситуацію у майбутньому. Усвідомлюючи неможливість розділити досвід страждань, досвід жертви, який ми, як свідки, можемо перейняти тільки через посередництво, художники пропонують медійований, відсторонений погляд на події, позначаючи унікальність кожного особистого досвіду.

Виставка пропонує зруйнувати усталені поняття про “вірних” та “невірних”, постулюючи, що жертовність не підлягає ієрархізації. У стані збудженої суспільної сліпоти, підігрітої інформаційною війною, виставка наголошує на неможливості розділити досвід іншого, але на противагу цьому пропонує зрозуміти його. Адже зрозуміти значить перемогти. 

Куратор: Тетяна Кочубинська
Співкуратор: Бйорн Гельдхоф