Між сексом і сенсом

Стільки творів митців зі світовим іменем у PinchukArtCentre ще не привозили. Для виставки «Сексуальність і трансцендентність», що відкрилась тут 24 квітня, «виписали» роботи дев'ятнадцяти художників, про добру половину з яких пишуть у підручниках із сучасного мистецтва. Серед них -найдорожчий скульптор Джеф Кунс, легенда американської фотографії Сінді Шерман, культовий японський поп-митець Такаші Муракамі та бельгієць Ян Фабр, відомий своєю любов'ю до класики й природи

На відкриття виставки мали приїхати ледь не всі художники, та в Київ прибуло тільки декілька. Багато хто не потрапив на цю подію через хмару пилу з ісландського вулкана, що накрила всю Європу. Через океан не долетіли очікувані всіма Джеф Кунс та Сінді Шерман, натомість Ян Фабр (Бельгія) та Майкл Елмгрін (мистецька група «Елмгрін і Драгсет», Норвегія-Данія) таки дісталися місця призначення. Окрім них, журналістів зустрічали відомий російський концептуаліст Борис Міхайлов та московська група «АЕС+Ф». Роботи останньої, до речі, експонуються не в самому PinchukArtCentre, а поза ним - на Бессарабському ринку. На такий крок (вихід за межі експозиційного простору) куратори арт-центру зважилися вперше, якщо не враховувати окремий павільйон Демієна Герста, який чимало часу простояв у дворі «Арени». За словами куратора виставки генерального директора PinchukArtCentre Екхарда Шнайдера, тема, що об'єднала всі зібрані роботи, є центральною для сучасного мистецтва загалом та для кожного глядача зокрема. «У цій темі ми поєднали два найважливіші аспекти життя, - зазначив він на прес-конференції. -Адже всі ми хочемо, щоб у нас було все добре в сексуальній сфері та водночас прагнемо до високого. Наша виставка "натягнута" між цими двома полюсами: неприборканою сексуальністю та піднесеною трансцендентністю». Головним посередником між тілом і духом, судячи з експозиції, виступив Джеф Кунс. Лише його роботи можна було побачити чи не на всіх поверхах арт-центру (експозиції розміщено не тільки у виставкових залах, а й на сходовому майданчику). Як стверджують організатори заходу, роботи Кунса, які він створював протягом останніх 20 років та які були виставлені на огляд київської публіки, - окрема ретроспективна «виставка у виставці», так би мовити, кістяк усієї експозиції. Тож українці на власні очі зможуть побачити славетні кунсівські скульптури «з повітряних кульок», одну з яких - «Висяче серце» - у 2008 році було продано на аукціоні Sotheby's за 23,56 млн доларів. У Києві також відбулася світова прем'єра скульптури «Кульковий кролик», її вага, незважаючи на те що вона здається дуже легкою, - чотири тонни. Прем'єрною виставка «Сексуальність і трансцендентність» була не лише для Кунса. Спеціально для Києва постарався американський художник, представник поп-арту Річард Прінс. Його «Кімната медсестер» пропонує глядачеві пригадати, як часто у нього виникають еротичні фантазії щодо представниць цієї професії. Художник не творить нічого нового, лише комбінує знайдені ним зображення медсестер у порножурналах та на обкладинках відеокасет. У результаті глядач занурюється в атмосферу кімнати колекціонера-еротомана, де все - від шпалер до крісла -нагадує про його таємне захоплення. Дещо незручне відчуття підглядання не зникає й у наступній залі, де розміщено «живу скульптуру» Тіно Сігала. Матеріалом тут є людське тіло. І Більше того, І самі «закохані», що цілуються та обіймаються просто на підлозі, стають об'єктом споглядання. Таким чином митець доносить до глядачів ідею про необхідність повернення живого тіла, адже світ навколо нас заполонили образи.

Подібними думками переймається й бельгієць Ян Фабр. Серію своїх малюнків та інсталяцію він присвятив рідинам тіла: крові, спермі, поту, сльозам. За словами художника, через небажання говорити про рідини і бачити їх у нашій культурі тіло заперечується як таке. «Саме це відбувається зараз: у рекламі спорттоварів люди, займаючись спортом, не пітніють, а під час рекламування прокладок колір крові змінюють на синій. Усе це симптоми того, що ми боїмося власного тіла, а отже, і власної сексуальності», - зазначив він. Інсталяція «Фонтан світу (як молодий митець)» (2008) представляє самого Фабра у віці двадцяти одного року, розпростертого на могильних плитах із назвами комах та датами народження митців, письменників, просто знайомих. «Іноді краще говорити з мертвими, аніж із живими, - пояснив художник. - А комахи - це ті, хто жив до всіх нас на цій землі й житиме після нас, вони - носії пам'яті Землі, перші комп'ютери».

Серед інших експонатів, повз які неможливо було пройти, - «скульптура, що робить сама себе» лондонського індійця Аніша Капура (її теж було створено спеціально для виставки у PinchukArtCentre), мініма-лістичні скульптури скандинавської групи «Елмгрін і Драгсет», які дозволяють глядачеві якнайширше розвернутись у власних інтерпретаціях творів, що «зависають» між двома домінантами виставки. А от японські художники виявилися, так би мовити, по-значниками крайніх точок: роботи у стилі манга скульптора Такаші Муракамі були чи не найеротичнішими у звичному значенні цього слова, тоді як фотографії іншого японця, Хіроші Сугімото, - втіленням ідеї трансцендентності у найчистішому її розумінні. Ці темні фотографії із зображенням блискавок якнайкраще відображають філософську ідею Піднесеного як такого, що жахає та очищає водночас. «Сексуальність і трансцендентність» вирізняється серед інших виставок у PinchukArtCentre не лише кількістю визначних імен у списку учасників чи тривалістю (аж п'ять місяців!), а й тим, що в її межах розпочинає свою роботу нова освітня програма. Окрім безкоштовних екскурсій, відвідувачам арт-центру пропонують суботні бесіди про сучасне мистецтво та недільні заходи для родин із дітьми, лекційну й літературну програми, публічні обговорення. Власне, таке розширення діяльності у бік освіти наближає PinchukArtCentre до музеїв західного зразка ефективніше, ніж проведення міжнародних виставок у відповідному масштабі.