Три в одному

У PinchukArtCentre одночасно відкрилося кілька цікавих проектів

Після новорічних свят у "ПінчукАртЦентрі" спостерігається небувалий спалах активності. Якщо зазвичай Центр радує киян новими проектами достатньо рідко — в середньому раз на два—три місяці — то 17 січня сталося нечуване: у "Пінчука" одночасно відкрилося одразу три цікавих проекти. Залишається здогадуватися про причину такого збігу — логічніше, здавалося, було б розмежувати всі ці події, створивши тим самим три додаткових інформприводи. Проте, мабуть, в епоху економічної кризи в Арт-Центрі вирішили заощадити на шампанському, об’єднавши три різнопланові виставки в одну феєричну подію традиційного для "Пінчука" "неукраїнського" розмаху.

Про те, що в “ПінчукАртЦентрі” готують великий російський проект, який курирує Олександр Соловйов, було відомо давно. Та й відкриття його прогресивна громадськість чекала ще з середини осені. “21 РОСІЯ” — груповий проект сучасних російських художників, серед яких Володимир Дубоссарський, Олександр Виноградов, Група “АЕС+Ф”, Семен Файбисович, група “Сині носи”, Костянтин Звездочотов, Павло Пепперштейн, Монро, Віктор Алімпієв і багато інших. Як мовиться, все “ті ж на Манежі”, але для київського глядача, який не бачив не те що, “Русское бедное” Марата Гельмана в Пермі, а взагалі хоч який-небудь масштабний показ сучасного російського Арту, ця подія обіцяє бути вельми корисною і спасенною. Досвід сусідньої держави, де, на відміну від нас, контемпорарі-арт став невід’ємною частиною державного офіціозу, а музеї сучасного мистецтва скоро будуватимуться навіть у забутих богом уральських селах — для України ще й вельми повчальний. Він показує, що традиційні цінності, в тому числі й горезвісну духовність, можна цілком успішно поєднувати з підтримкою актуального арту. І хоча така практика багата на створення нового “державного” — кишенькового, анемічного і непротестного мистецтва, вона все ж таки життєздатніша, ніж орієнтація нашої державної машини винятково на “трипільські” цінності й рустикальну естетику.

Куратор виставки Олександр Соловйов представив особливості “нового російського образу” (звучить обнадійливо) і “компонентів його ідентичності”. На виставці представлені роботи 21-го російського сучасного художника — причому географія презентації приємно дивує. Окрім звичних москвичів, тут і пітерські, самарські, новгородські, новосибірські художники, а також представники інших регіонів Росії. Доречно зауважити, попри те, що куратор представляє творчість винятково жителів держави російської, “новий російський образ” сьогодні неможливо уявити без художників, що поділяють долю авангардистів початку ХХ сторіччя, — у нас їх вважають українськими, а росіяни їх знають як арт-діячів суто російських. Жанна Кадирова і Максим Мамсиков, Олександр Гнилицький і Ілля Чичкан, не кажучи вже про Сергія Браткова й інших — завдяки діяльності московських галерей Гельмана і Ріджина вони посідають міцні позиції в російському арт-істеблішменті. І так буде доти, доки великі вітчизняні гравці не усвідомлять, що українське сучасне мистецтво потрібно підтримувати зсередини, а не чекати, доки воно приїде до нас від сусідів у черговій порції “нового російського образу”.

Що ж до решти проектів, що стартують 17 січня в “ПінчукАртЦентрі”, то це кураторський проект Петра Дорошенка — персональна виставка британської художниці Сем Тейлор-Вуд (Sam Taylor-Wood), а також виставка в Project Room робіт молодого японського фотографа Кейта Сігіура (Keita Sugiura), учасника виставки-ярмарку GEISAI, яку щорічно в Токіо проводить Такаши Муракамі.

Чомусь Петру Дорошенку приємно думати, що він влаштовує перший показ робіт Сем Тейлор-Вуд на території Східної Європи, хоча, як відомо, Москва цю 41-річну зірку британського арту, номіновану в кінці 90-х на престижну премію Тернера, бачила ще в 2005-му. Сем Тейлор-Вуд — художниця покоління Young British Artists, з якого, до слова, походить і обожнюваний Пінчуком “енфан терибль” світового арту Деміен Херст. До слова, з Україною, а особливо з Пітером Дорошенка, Тейлор-Вуд з недавнього часу пов’язує ще й участь у Венеціанському бієнале 2007 року в українському павільйоні, куратором якого від імені “ПінчукАртЦентру” був призначений Дорошенко. Тоді, пам’ятається, роботи Тейлор-Вуд, особливо їхня відірваність від заявленого куратором українського контексту, викликали подив навіть у престижного британського видання “The Times”. Фото- і відеороботи Сем Тейлор-Вуд, представлені в “ПінчукАртЦентрі”, глибокими не назвеш. Зате вони цілком відповідають планці, взятій “ПінчукАртЦентром”,— виставляти модних “гастролерів”, у роботах кожного з яких невід’ємним компонентом і показником “престижності” є цінник. Сем Тейлор-Вуд — чергова доза арт-гламуру від “ПінчукАртЦентру”, і за відсутності альтернатив, можна сказати, — найпомітніша арт-подія початку прийдешнього сезону. Виставки працюють до 1 березня. Вхід вільний.