Арсен Савадов, Георгій Сенченко. Серія «Без назви (Похоронні урни)». 1991. Військовий брезент, полотно, олія, шовкотрафаретний друк. Розміри варіюються

Опис серії

Ця серія складається з п’яти робіт. Чотири з них виконані на суцільному чорному брезенті. На кожній роботі, трохи вище середини, розташований малюнок давньоримської похоронної урни. Кожна з них також оточена зображеннями чотирьох овалів з ручками, які роблять брезентове полотно схожим на величезну стулку колумбарію або ж вхід до усипальниці. П’ята робота серії складається із зображень п’ятнадцяти різних урн в три ряди, виконаних за допомогою шовкотрафаретного друку, також на брезенті. Використовуючи цей матеріал в якості основи для роботи, художники піддають критиці традиційний живопис і долучаються до естетики сучасних медіа. Що до зображень давньоримських урн, то їх відтворено з графічних листів Джованні Баттіста Піранезі (1720–1778), італійського археолога та художника, який зробив велику кількість малюнків, креслень та ескізів різноманітних античних старожитностей – скульптурних та архітектурних об’єктів.

Історична довідка

«[…] “Печаль Клеопатри” була показана в Парижі, де її купив художник Арман. Після цього славетного дебюту, Савадов і Сенченко (обидва народилися в 1962 році) почали працювати окремо. Савадов провів деякий час у Франції [1]. У Києві, де їхні картини прозвели революцію і були головним чинником формування локальної версії транс-авангарду, відому як “південноруська хвиля” (на противагу “прохолодному” концептуалізму поширеному в Москві), художники проігнорували своїх численних послідовників. Наприкінці минулого року, після дворічної відсутності на арт-сцені, вони возз’єдналися та почали готувати своє друге пришестя [2], якою й стала велика персональна виставка, що відбулася в 1991 році в Центральному будинку художника в Москві та була організована за підтримки Марата Гельмана та Володимира Овчаренка. На ній було представлено кілька циклів робіт, зокрема “Без назви” (серія з мавпами), “Без назви” (серія з урнами), “Без назви” (серія з солдатиками), “Заспокой моє серце” та “Загублений рай”».

1. Півроку – (Примітка дослідника). Джерело: Соловьев А., Ложкина А. Новейшая история украинского искусства. Новая волна, Новая волна. Часть II. Поколение в зените. 1990-й – середина 1992 гг.  // Спецпроект журнала ТОП10 «Point zero» – ТОП10. – 10 марта 2010.
2. Konstantin Akinsha. Arsen Savadov & Georgii Senchenko // ARTnews  – P. 110. (Переклад Ксенії Малих)