Павло Маков. Город. Місце. 2010–2012. Багаторазове інтагліо, акрил, малюнок, папір. ∅ 312 см
Опис роботи:
Робота складається з багатьох відбитків, розміщених колом. Вони зображають земельні наділи, які через дуже схожу форму на схемі здаються майже ідентичними. Кожному наділу відповідає певний номер та ім’я власника т. зв. «шести соток» — традиційної радянської одиниці вимірювання площі (саме стільки землі давали під будівництво дачі). Однак наділи знеособлено, позначено тільки хрестиками. Дача — важливий культурний код у радянській і пострадянській свідомості. З одного боку, вона асоціюється з добробутом і дозвіллям, а з іншого — з тяжкою працею на городі.
Коментар художника:
Місце. (Епілог до проекту «Музей Сучасного Життя»).
«…Ніхто не знає, де ж воно, те Місце. Ніхто не знає, що в ньому; хочуть лише одного: щоб не лізло, не торкалося, сиділо б собі Там, було Нічим. Щойно пробуєш його описати, як з-під ніг вислизають усі смисли — ні з чим порівняти, а отже, й пояснити неможливо. Потрібна ще одна мова, спільна для всіх, щоб хтось це зрозумів. Але ж люди навіть від власних мов стомилися, де ж тут вчитися новому, незрозумілому, мовби й непотрібному. Візуальна мова більш «доступна» й менше потребує перекладу, тож могла би стати у пригоді, але й тут потрібна розповідь, історія, що прояснила б темні місця й незрозуміле. Навряд чи це читатиме хтось, крім щопти фахівців, але важливий сам факт існування історії…» [1]
[1] Маков Павло. “Utopia. Хроники 1992—1995”. Київ: Дух і Літера, 2005. — с. 82.