Валерія Трубіна. Котик поранений іде, вушко песика гризе. 1989. Полотно, олія. 200 × 300 см

Опис роботи:

В основі сюжету цієї композиції — вірш російської радянської поетеси Юнни Моріц «Вийшов котик на прогулянку». Художниця зображує кота, який іде по дорозі і гризе вушко собаки.

Завдяки критикові Костянтину Акінші й журналісту Олександру Ляпіну ця картина стала однією з найвідоміших і найцитованіших у доробку Валерії Трубіної. Її інтерпретують не інакше як перифраз на «Печаль Клеопатри» Арсена Савадова і Георгія Сенченка, наділену «пафосним квазікласичним змістом, гіпнотичною помпезністю, сарказмом, свободою і галюцинаціями».

Крім того, стверджує Акінша, цей живопис Трубіної — квінтесенція так званого дитячого дискурсу, натхнення для якого художники черпали в дитячих журналах і текстах.

Картину Трубіної насичено потужними символічними образами, інтерпретувати які можна з погляду різних мистецтвознавчих теорій.

Українська дослідниця Тамара Злобіна трактує «Котика…» в контексті гендерної і феміністичної теорії. На її думку, котик, чиє зображення займає центральну частину композиції, — це жіночий образ, поміщений в оболонку нібито дитячого персонажа, кота. Котик рухається по дорозі до глядача, оголивши своє тіло: глядач бачить її невеликі груди і лобок, злегка прикритий хмарою. Котик рухається на глядача сильним упевненим кроком. Руки кота розташовано, як у персонажів Ель Греко, але це вже не прохання, подяка чи уклін, а жест — ніби в правій руці вона тримає меч, а в лівій — щит. Злобіна вважає, що песик — це антагоніст кота, відповідно представник «чоловічого». Та якщо розглядати цю роботу з погляду іншої теорії — фрейдистської, і проаналізувати сексуальні образи в картині, її можна інтерпретувати дещо інакше. З назви ми знаємо, що кіт гризе вушко песика, але саме вушко не бачимо. Згідно з тлумаченням Фрейда, вухо символізує жіночий статевий орган, а поранення вуха віщує наступ місячних і символізує менструацію. У такому разі кров, зображена на голому тілі кота, отримує інше значення.

Отже, цей живопис формує сильний жіночий образ, який виступає символічним емансипативним маніфестом того часу.

У своєму тексті «Історія українського жіночого мистецтва» Тамара Злобіна зазначає, що цей твір не можна прочитувати як винятково феміністський, але таке прочитання важливе для гендерної історії: «Персонаж жінка–кішка — то репресивне жіноче, яке вирвалося назовні і пішло з цих обмежуючих соціальних обставин, заплативши дорогу ціну, адже “котик поранений”».

1. https://birdinflight.com/ru/pochemu_eto_shedevr/20160427-pechal-kleopatry-br-arsen-savadov-georgij-senchenko-2.html

2. Злобина, Тамара. История украинского феминистического искусства / Тамара Злобина // Феминистская (арт)критика / Под ред. И. Соломатиной, О. Шпараги, В. Гапеевой. — Каунас: Teurapolis, 2015. — С. 322–352. — (Серия «Гендерный маршрут»).