Анатоль Степаненко. 1993. Дерево. Інсталяція, створена спеціально для заданого простору (site-specific) для акції «Києво-Могилянська академія». Дерево, земля, папір. Корпус Києво-Могилянської академії.

Опис роботи:

Цю інсталяцію було створено в рамках триденної акції, ініційованої Степаненком в історичному корпусі Києво-Могилянської академії, колишньому монастирі XVIII століття[1]. В одній із кімнат Анатоль Степаненко на тлі білого сувою поставив сухе дерево, коріння якого було зарито в дірку в підлозі з насипаним туди будівельним сміттям. На підлозі було розсипано цифри. В іншій кімнаті Степаненко зробив на стіну відеопроекцію, яка складалася із світлових плям та тексту з кінохроніки 1920-х років, у якій звучали більшовицькі маніфести і заклики. Проекція частково потрапляла на звалище дощок і на білий прапор, який майорів над ними. Доступ до радянських кіноархівів щойно було відкрито. Хаос, руїни, забарикадованість у самому просторі церкви, де відбувалася трансляція кінохроніки, посилюють передчуття великої деструкції, зламу епохи і зіткнення ментальностей.

Метою акції було дослідити й переосмислити даний простір через мистецькі інтервенції. Акція працювала «з проблемами радше контексту, ніж твору, бавилася з розчиненням художнього знаку в полі інших знаків: історичних (аура цього місця), соціальних (принцип “руїн” та “перманентного ремонту” викликав очевидні асоціації з навколишньою реальністю), культурних (спогади про класичний музей, що був колись розташований в історичному корпусі КМА…)»[2].

[1] Через рік, 1994-го, в цьому приміщенні відкрився Центр сучасного мистецтва Джорджа Сороса.

[2] Стукалова, Катерина. Києво-Могилянська академія // Terraincognita. Сучасне візуальне мистецтво. — 1994. — № 1/2.