Олександр Гнилицький. Чу! 1990. Полотно, олія. 292 × 190 см

Опис роботи:

Цю картину Гнилицький створив, коли жив у мистецьких сквотах, спершу на вул. Леніна (нині — Богдана Хмельницького), згодом на Паризької Комуни (нині — Михайлівська).

Майже весь простір картини займає зображення нескінченного коридору з відчиненими дверима, з яких виглядають капловухі персонажі, і вони до чогось прислухаються. Ця робота стала метафорою київського богемного життя з його спільним комунальним простором, з жартами, плітками, розчаруваннями, любов’ю і жагою. Використаний автором метод повтору формує враження постійного пліткування і підслуховування в умовах комунального життя.

«Чу!» — одночасно вигаданий персонаж Гнилицького, а також відсилання до історії Китаю: у різні часи на його території існувала держава Чу [1] [2].

[1] Художники Паркомуни часто розповідали про свої тогочасні літературні вподобання, зокрема про моду на східну міфологію тощо. Див., наприклад, інтерв’ю Валерії Трубіної журналу Korydor від 24 жовтня 2016 року: http://www.korydor.in.ua/ua/voices/valeria-trubina-my-rasshiryali-prostranstvo-pozvoliaja-zriteliu-tuda-vojti.html Або інтерв’ю Георгія Сенченка: [лінк]

[2] Див.: Ермановская, Анна. Загадки истории. — Х.: Фолио, 2007. — 430 с.