Юрій Лейдерман. Геопоетика 15. 2008. Перформанс. Тривалість варіюється

Опис роботи:

Дві жінки одягнені в національний російський наряд шинкують капусту в кориті. Над ними весить портрет Жуля Верна

У луврському варіанті 2010 – на стіні висіла велика д’Артаньянівська шляпа та жінки співали пісню:

Участвуя во всяком смятии,

Сталин и там, за гробом,

велит не покидать нам процедуру рукопожатий:

аки-таки – Белая Криница,

липоване, РПЦ за границей.

“Оставляйте нам ключи, – говорят наверху, –

если неудобно являться самому.

Мы вас заменим с даром вмешательства во все”.

Казаки, осетины, марасаки,

и Антарктический хребет, и балдасаки…

Но ты, Федотик, никогда не забывай:

от подрумянки и до санкиря,

икона – играшка,

она всегда кроватка и лю-ли,

но никогда серьезные дела…

Клеть – алтарь,

клеть – алтарь,

на блестящем полу

стоит Федот, как встарь,

а его жена, иконописица,

делает выпушку – перелеписица[1]

[1] Текст пісні наданий автором

Учасники: Дві жінки, одягнені в російські національні наряди

Супутні об’єкти: Стіл, капуста, ніж, дві дерев’яні дошки для нарізання, дерев’яне корито, портрет Жуль Верна