Марина Скугарєва. Guantanamera. 1998. Полотно, олія, вишивка. 200 × 150 см

Опис роботи:

Живописну роботу «Guantanamera» Марина Скугарєва виконала в кінці 1990-х років, вона постала протягом тривалої роботи з темою жіночої оголеної натури. Скугарєва зобразила в профіль оголену жінку, яка спирається на стійку. Її тіло розмальовано різними візерунками, що створює враження живописного татуювання.

У картині «Guantanamera» Скугарєва використала вже традиційні для неї (вишивка на полотні) та запозичені у художника й чоловіка Олега Тістола елементи. Серед останніх імітація декоративної плитки як живописне тло в нижній частині полотна, портрет художника Ігоря Подольчака (одного з учасників художнього колективу Фонду Мазоха), який виступає ніби геральдичним елементом у живописі. Праворуч художниця зобразила жіночі вигини, які символізують тінь.

Назва роботи — це популярна патріотична кубинська пісня, що її у ХІХ столітті написав Хосе Марті — кубинський поет, який боровся за визволення Куби з-під влади Іспанії. У пісні розповідається про дівчину з Гуантанамо, із якою в героя був роман, але вона його зрештою покинула. У приспіві використано гру слів: «Гуахіра Гуантанамера» може означати або селянку з Гуантанамо, або ритм Гуахіра з Гуантанамо. Кубинські мелодії були популярні в СРСР в період дружніх політичних стосунків двох держав.

Портрети вишито безпосередньо на полотні — це одна з яскравих рис художнього методу Скугарєвої. Важливо, що художниця зображує на своїх полотнах саме близьких друзів, відтворюючи коло свого спілкування та інтелектуальну карту художнього світу. Перший портрет художника-друга вона створила 1987 року, виткавши зображення Анатоля Степаненка на гобелені. Можливо, ці портрети можна порівняти з роботами Анатоля Петрицького, який у 1920–1930-х роках малював своїх друзів — художників, письменників, артистів.