Оксана Чепелик, Уте Вайс Ледер. Далекосяжність. 1999. Інсталяція, прозора плівка, 300 × 460 см, відео, 10’

Опис роботи:

Інсталяція представляє дві конструкції з прозорої плівки, розташовані на невеликій відстані одна проти одної. Кожна складається з 10 вертикальних прозорих стрічок плівки, на яких на трьох рівнях (знизу, посередині і зверху) розміщено різні архівні зображення: на одному боці — зображення, пов’язані з Києвом, на іншому — з Берліном. Знизу прикріплено шматки зеленої тканини, яку зазвичай використовують для виробництва килимових доріжок.
Важлива частина проекту — відео, яке проектувалося на прозору плівку. У ньому було зображено обох художниць — Оксану Чепелик і Уте Вайс Ледер, які, не дивлячись одна на одну, намагалися кричати, спілкуватися за допомогою жестів, щоб якось догукатися, достукатись крізь символічну стіну між ними.

Коментар дослідника:

Кожен рівень інсталяції має своє значення. Килимова доріжка внизу натякає, що заходячи до педантичної Європи, варто витирати ноги. У нижньому ряду зображено те, про що не надто приємно згадувати. З «берлінського боку» це фотографії всіх місць, де стояла Берлінська стіна, з «київського» — макроплани трави, дерев та інших рослин, уражені радіацією в зоні відчуження, яка лежить за 100 км від Києва. Середній рівень — це земля. На ньому фотографії жителів Києва і Берліна, які ідуть столичними вулицями. І нарешті верхній рівень — це «портрет» міста часу створення інсталяції. У Берліні це будівельні крани, у Києві — безкінечні рекламні білборди.

[1] З записів розмови Катерини Блудової з художницею від 24.01.2015

Історична довідка:

У цьому проекті художниці демонструють символічне «просування» Берлінської стіни на схід. Якщо раніше вона проходила через Берлін і розділяла демократичний захід і соціалістичний схід, то тепер стіна змістилася до західного кордону України.