Сергій Панич. Гра. 1987. Полотно, олія. Розміри невідомі

Опис роботи:

Це одна з перших робіт, у якій формується пластична мова Сергія Панича. У ній закладено основні принципи його художнього методу, що їх він далі розвиватиме: монументальна однофігурна композиція, жаб’яча перспектива (з низькою лінією горизонту), м’який тональний колорит.

Майже весь простір полотна займає зображення чоловіка, який грається із собакою на тлі безлюдного пустотного пейзажу. І чоловіка, і пса подано в динамічному русі. Їхні постаті утворюють стрімку діагональ. Постать чоловіка розгорнуто так, що його тіло ніби повторює дію пса, який намагається дострибнути до рук хазяїна, і розташовано паралельно до нього та водночас повернуто в три чверті до глядача. У правому нижньому куті над низькою лінією обрію ледь помітно зображення двох літаків у протилежному до головних персонажів русі.

Цю роботу вперше було показано на етапній Республіканській художній виставці «Молодість країни» (Київ, 1987), яка стала проривом через заідеологізоване соцреалістичне мистецтво.

Коментар дослідника:

Етапна виставка і робота для творчості Сергія Панича, де продовжує формуватися його власна пластична мова. Не пориваючи кардинально з традиційним живописом, Панич рухається в бік експресивного чуттєвого бачення. В роботі немає оповідальності, характерної риси цього часу, вона заміняється жестом.

Історична довідка:

1987 — важливий рік демократичних змін: розпал Перебудови, політика гласності. Республіканська виставка «Молодість країни» стала проривом через заідеологізоване соцреалістичне мистецтво. З’являється різноманіття сюжетів та пластичних пошуків.