Василь Цаголов. Студія твердого телебачення. 1998. Інсталяція

Опис роботи:

Інсталяцію «Студія твердого телебачення» вперше було створено для виставки «Інтермедіа» (куратор Олександр Соловйов) у Центрі сучасного мистецтва Сороса. Для цього Цаголов інсталював серед виставкового простору «телевізійну студію»: на тлі фотошпалер стояли стіл і стілець для диктора (роль якого міг спробувати кожен глядач), камера, спрямована на потенційного диктора, світло і телевізор, який транслював промову диктора в «прямому ефірі». Інсталяція захоплювала глядача зненацька і залучала до активної дії.

У цій роботі художник порушує питання конструювання реальності. Розвінчання міфу про правдивість телебачення відбувається коштом того, що на тлі пейзажу за спиною у диктора ми бачимо спинку стільця, — і це видає, що тло сконструйовано в студії і пейзаж не справжній, а лише фотографія.

Як зазначив мистецтвознавець Олександр Соловйов, Цаголов своїми роботами показує, що «для підтвердження своєї справжньості людині доведеться апелювати вже не до сущого, а до роботи телевізійних каналів і студій. Телебачення скасує філософію, але при цьому привласнить її метафізичні функції і на підставі своїх ідеологічних інтересів визначатиме, чому і кому дозволити відбутися в показі, в ТВ-житті»¹.

У 2002 році митець створив другий варіант інсталяції «Студія твердого телебачення»², відмовившись від інтерактивності, — від аудиторії вже не вимагалося активно діяти. Студія містилася на високому подіумі, що додавало театральності, а водночас вся інсталяція сприймалася як музейний об’єкт.