Юрій Соломко. Переписуючи наново. 1992. Папір на полотні, гуаш. 60 × 40 см
Коментар дослідника:
Ця робота — метафора постмодерністського переосмислення всього попереднього мистецького доробку. «Переписування наново» ілюструє притаманний художникам кола Паркомуни так званий «програмний інфантилізм» (за К. Стукаловою) чи то пак «дитячий дискурс» (за О. Соловйовим).